Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 16

Нам важко погодитись із віднесенням до юридичних ознак аналізованого поняття такого суто фізіологічного явища, як рухи тіла. Як відомо, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони всіх без винятку злочинів є суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), тобто вольовий акт зовнішньої поведінки людини. Дійсно, дією є певний рух тіла, найчастіше сукупність (система) рухів, які здійснюються суб’єктом під контролем свідомості і волі. Бездіяльність виявляється в утриманні від вчинення певних дій. якщо на особу був покладений обов'язок їх вчиняти, і вона мала реальну можливість діяти. Отже суто зовнішній прояв рухів тіла (активний чи пасивний) сам по собі без інших ознак (протиправності, свідомості. волі тощо) не може розглядатись як діяння у кримінально-правовому розумінні цього слова.

Тим більше незрозуміло як рухи тіла може об'єднати спільна мета. Мета це той результат, якого прагне досягти особа при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Мета об’єднує не рухи тіла, а визначає спрямованість вини в умисному злочині, так би мовити, відповідає на питання заради чого вчиняється злочин. Крім того, як ознака суб'єктивної сторони, мета притаманна тільки умисним злочинам, у тон час як рухи тіла характеризують фізіологічну сторону діяння (дії чи бездіяльності) в кожному злочині.

Утім, зазначимо, що всі вищенаведені погляди науковців вже більш точно визначали суттєві ознаки одиничного злочину і сприяли виробленню нового критерію його єдності — складу злочину. Криміналісти, що вказували на єдність об'єктивних і суб'єктивних ознак, акцентували увагу на тому, що суспільно небезпечні діяння повинні містити ознаки злочинів, які описані в нормах кримінального закону.

Наразі тим критерієм, який визнається більшістю сучасних науковців є наявність у суспільно небезпечному діянні (чи діяннях) ознак одного складу злочину Прихильниками такої позиції є Б.В. Волженкін, Г.А. Кригер. Н.Ф. Кузнецова, М.О. Стручков, Г.Т. Ткешеліадзе, В.Л. Чубарєв, Є.М. Щербина та інші автори.

Зокрема, М.О. Стручков, обґрунтовуючи свою точку зору, посилався на те, що цей підхід випливає із визнання складу злочину єдиною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.

Як видно, вказана позиція заснована на констатації юридичного критерію єдності злочину. Можна погодитись з тим. що для визнання вчиненого діяння одиничним злочином і відмежування його від множинності, передусім, слід встановити в ньому ознаки одного складу злочину. Однак беззаперечно, як єдиний, цей критерій використовувати не можна, адже, як відомо, в практиці можуть траплятися випадки, коли одне діяння одночасно охоплюється складами, передбаченими у двох нормах — загальній і спеціальній, при цьому кваліфікація вчиненого завжди відбувається тільки за спеціальною нормою.