Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 15

Згідно з іншою точкою зору за критерій єдності злочину автори обирають суб'єктивні ознаки злочину. Наприклад, А.В. Наумов, посилаючись на ознаки суб'єктивної сторони, як на визначальні в понятті одиничного злочину, вказував, що неодмінною умовою єдності злочину є єдина форма вини.

Наведений погляд можна було б вважати більш прийнятним, ніж єдність об'єктивних ознак, адже кримінальне право базується на принципі вини. Проте в цю концепцію не вписуються одиничні злочини з так званою «змішаною» (складною, подвійною) виною, в яких спостерігається різне психічне ставлення особи (в формі умислу і необережності) до різних об'єктивних ознак одного й того самого складу злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК).

Наступна точка зору базується на єдності окремих об'єктивних і суб'єктивних ознак складу злочину. Зокрема, її висловлював А.А Герцензон, який вказував на єдність об'єкта посягання, єдність злочинного наслідку як на об'єктивні ознаки, а також на єдність мети і наміру (задуму) як на суб'єктивні ознаки єдиного злочину.

А.А. Піонтковський (син) в якості критеріїв єдності виділяв єдиний злочинний результат і певний внутрішній зв'язок, під яким розумів єдність вини.

На необхідність внутрішнього зв’язку між діяннями, що утворюють одиничний злочин, звертали також увагу Р.Р. Галіакбаров. Ю.А. Красиков, А.С. Нікіфоров, Є.А. Фролов та інші автори.

О.М. Яковлєв наполягав на сукупності об'єктивних і суб'єктивних критеріїв єдності злочину. На його думку об'єктивний критерій означає, що одинична дія (або низка однорідних дій) призводить до одиничного наслідку (або низки одиничних наслідків). Суб’єктивний критерій одиничного злочину О.М. Яковлев вбачав у єдності вини. В принципі із розумінням сутності вини в одиничному злочині, яке запропонував автор, погодитись можна, однак його трактовка об’єктивних критеріїв викликає певні зауваження. Вони сформульовані досить узагальнено, крім того, однорідні наслідки можуть маги місце не тільки при вчиненні одиничного злочину, а і при множинності, наприклад, при повторності, коли відбувається посягання на один і той самий об’єкт.

А.П. Козлов в якості об’єктивних ознак одиничного злочину називає наявність одномоментного чи багатомоментного діяння, функціональну пов’язаність рухів тіла в діянні, спільність наслідку і об’єкта для всіх рухів тіла. «Спільність наслідку, — пише А.П. Козлов, — ще одна ознака одиничного злочину. А оскільки наслідок — це шкода, спричинена суспільним відносинам, то об’єкт посягання є невід’ємною частиною одиничного злочину». Суб’єктивні ознаки одиничного злочину цей автор розуміє більш широко, ніж О.М. Яковлев і крім єдності вини відносить до них спільність мети, що об'єднує рухи тіла суб’єкта.