Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 99

Перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання задоволенню не підлягає тому, що обрану судом щодо Ш. міру покарання визначено правильно, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи. Доводи ж прокурора про те, що Ш. і раніше засуджувався за аналогічний злочин, не можуть бути враховані, оскільки його попередня судимість на підставі ст. 89 КК погашена.

Таким чином, попередня судимість засудженого не може враховуватись при визначенні рецидиву і обтяжувати покарання, якщо її було знято або погашено в установленому законом порядку.

В наступному прикладі судова помилка щодо визначення рецидиву не тільки вплинула на призначення покарання, але також потягла за собою неправильну кваліфікацію злочину

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира С. засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Як визнав суд. 9 травня 2004 р., близько 18 год. 30 хв., С. на території Житнього ринку в м. Житомирі повторно незаконно придбав наркотичний засіб — ацетильований опій вагою залишку 0,19 г., який зберігав при собі без мети збуту.

У касаційній скарзі С. вказує, що його засуджено незаконно; порушує питання про зміну судових рішень; просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК, виключивши кваліфікуючу ознаку злочину «повторність», оскільки він не має попередньої судимості, та «рецидив злочинів» — обставину, що обтяжує покарання.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Висновок суду про доведеність вини С. у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту підтверджується зібраними у справі доказами. Водночас його дії кваліфіковані неправильно.

Згідно з положенням ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, із дня набрання обвинувальним вироком законної сили і до її погашення. У такому випадку погашена судимість не тягне за собою правових наслідків у разі вчинення нового злочину. Із огляду на матеріали справи С. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 89 КК вважається таким, що не має судимості, оскільки на момент вчинення ним нового злочину призначений йому попереднім вироком від 11 грудня 2000 р. на підставі ст. 75 КК іспитовий строк закінчився. За таких обставин суд необґрунтовано кваліфікував дії С. за ознакою повторності, оскільки мав керуватися положеннями ч. 4 ст. 32 КК, а призначаючи покарання, неправильно врахував рецидив злочинів як обставину, що його обтяжує.

З огляду на зазначене судові рішення щодо С. слід змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК, виключивши з вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, — рецидив злочинів. У зв’язку зі зменшенням суспільної небезпечності вчинене покарання, призначене С., слід пом’якшити, призначивши його на підставі ст. 65 КК із урахуванням особи винного та обставин справи, в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК.