Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 98

Підсудний Д. 26 березня 2001 р… перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, заподіяв Ш. ножем різану рану коліна, спричинивши їй середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Крім того, 3 червня 2005 р. він з метою заволодіння чужим майном шляхом обману взяв в У. О і привласнив мобільний телефон, заподіявши потерпілому шкоду в розмірі 800 грн.

Підсудний У. 7 лютого 2004 р., зламавши грати, проник у приміщення магазину, звідки таємно викрав майно на суму 785 грн.

Підсудний Б. 11 січня 2004 р., зламавши замок, проник у гараж домоволодіння М. і вчинив крадіжку майна на суму 661 грн.

На зазначений вирок було подано касаційну скаргу, у якої потерпілий Т.Г. доводив, що суд неправильно застосував кримінальний закон, бо, на його думку, призначив засудженим надто м’яке покарання у зв’язку з помилковою кваліфікацією їхніх дій і недостатнім урахуванням рецидиву злочинів.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого Т.Г. не підлягає задоволенню, тому що суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку у вироку, правильно кваліфікував дії У. за ч. 1 ст. 296 КК, Б. — за ч. 4 ст. 296 КК, а Д. — за ч. 3 ст. 101 КК 1960 р. Разом з тим суд при призначенні У., Б. і Д. покарання безпідставно визнав як обтяжуючу покарання обставину рецидив злочинів. Згідно із ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Між тим із матеріалів справи вбачається, що У., Б. і Д. раніше не засуджувалися, тому визнання судом як обтяжуючої покарання обставини рецидиву злочинів є неправильним та підлягає виключенню з вироку суду. Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України виключила з вироку обтяжуючу покарання обставину, а саме рецидив злочинів.

У наведеній нижче ситуації оскарження судового рішення було пов’язане із неправильним розумінням поняття погашення судимості, і, як наслідок цього, помилкою у визначенні рецидиву злочинів

Шевченківський районний суд м. Чернівців засудив Ш. за ч. 1 ст. 187 КК на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Підсудного Ш. визнано винним у тому, що він 9 липня 2005 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, учинив розбійний напад на Є. із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерплого і заволодів його майном на суму 415 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернівецької області порушив питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги він мотивував тим, що суд обрав Ш. міру покарання, порушивши вимоги закону, — недостатньо врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про його особу й те, що він вже був засуджений за вчинення аналогічного злочину, тобто в його діях має місце рецидив злочинів. У зв’язку з наведеним прокурор вважав, що суд повинен обрати Ш. міру покарання, пов’язану з реальним позбавленням волі.