Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 96

Як бачимо, сукупністю вироків охоплюються не тільки випадки рецидиву, а й вчинення будь-якого умисного чи необережного злочину після винесення (постановлення) вироку і до набрання ним законної сили, тобто за відсутності у особи судимості за попередній злочин.

3. Для наявності рецидиву особа, яка вчиняє новий умисний злочин, повинна мати незняту або непогашену судимість за попередній умисний злочин. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» визначається (п. 1), то судимість є правовим станом особи, який виникає у зв’язку з її засудженням до кримінального покарання і за передбачених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. З такого розуміння судимості виходить і переважна більшість спеціалістів-науковців.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

При цьому, такими, що не мають судимості визнаються, перш за все, особи, у яких її було погашено чи знято у встановленому законом порядку (статті 89–91, 108 КК). До тих, хто не має судимості, належать також особи: а) яких було засуджено без призначення покарання (ч. 4 ст 74, ч. 3 ст. 88 КК); б) яких було звільнено від покарання на підставі статей 80, 105, 106 КК; в) які відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом (ч. 3 ст. 88 КК); г) яких було реабілітовано, тобто визнано несправедливо репресованими в судовому або позасудовому порядку і поновлено в усіх правах (ч. 4 ст. 88 КК).

При рецидиві новий умисний злочин особа може вчинити під час; а) відбування основного чи додаткового покарання, призначеного за вироком суду; б) строків, що встановлені для погашення судимості (етапі 89, 108 КК); в) іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК; г) невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні (статті 81, 107 КК); д) відбування більш м’якого покарання, що застосовується у разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (статті 82, 85, 86 КК); г) строку звільнення від покарання (ст. 83 КК).

Якщо ж судимість за попередній умисний злочин було знято (ст. 91 КК) або вона була погашена (ст. 89 КК), то рецидив злочинів виключається, бо погашення чи зняття судимості анулює факт попереднього засудження і, за образним висловленням МЛ. Бажанова і В.В. Сташиса, у такому разі «попередня судимість вважається юридично знищеною».

Для даної ознаки рецидиву також є характерним, що поняття засудження розповсюджується тільки на вироки, винесені судами України. Як вже зазначалося вище, Україна не взяла на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами іноземних держав, зокрема, при вирішенні питання про встановлення факту рецидиву злочинів.