Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 94

У Кримінальних кодексах УРСР 1922 і 1927 років термін рецидив не використовувався, однак з'явилось поняття «рецидивіст», під яким розумівся професійний злочинець, що вчинив злочин хоча б вдруге. Вчинення злочину рецидивістом розглядалось як обтяжуюча обставина до кінця 20-х років минулого століття. В 1929 році термін «рецидивіст» було виключено із кримінального законодавства, бо вважалось, що професійна (рецидивна) злочинність у Радянському Союзі остаточно переможена і не існує.

В Основах кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1958 р. знову були передбачені норми про підвищену кримінальну відповідальність рецидивістів, а в КК союзних республік з’явилися статті, що регламентували порядок і підстави визнання особи особливо небезпечним рецидивістом (ст. 26 КК УРСР 1960 р.).

Чинний КК України 2001 р. скасував поняття особливо небезпечного рецидивіста. У пункті 9 розділу II Прикінцевих та перехідних положень до КК 2001 р. вказано, що з дня набрання чинності цим Кодексом, не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до ст. 26 КК 1960 р. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікація вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання, відповідно до ч. 3 ст. 73 цього Кодексу. Якщо особи, визнані особливо небезпечними рецидивістами, відбули призначене їм покарання, але мають не зняту судимість, то погашення судимості здійснюється за правилами, передбаченими в статтях 89 і 90 цього Кодексу.

У той же час КК 2001 року передбачив в Загальній частині поняття рецидиву і визначив його як вид множинності злочинів.

Зазначимо, що в юридичній літературі поняття рецидив вживають, як правило, у двох значеннях: а) як фактичний рецидив, під яким розуміють будь-яке повторне вчинення двох чи більше злочинів однією особою (групою осіб) і б) як легальний рецидив, який має місце там, де особа, що має незняту або непогашену судимість за раніше вчинений умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин.

В ст. 34 КК знайшла закріплення наукова концепція легального рецидиву злочинів. Розглянемо його ознаки.

Кількісна ознака.

Особа вчиняє два чи більше одиничних злочинів, кожен з яких передбачений в КК як самостійний (окремий) склад злочину. Дана ознака рецидиву є аналогічною до кількісних ознак інших видів множинності: сукупності і повторності. У випадку вчинення одним діянням двох чи більше окремих злочинів (при ідеальній сукупності) рецидив не утворюється за відсутністю інших його ознак.