Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 9

Множинність злочинів має не тільки низку ознак, що визначають її юридичну природу, але вона може бути охарактеризована також із соціальної точки зору.

Передусім, множинність свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки як суб’єкта злочину, так і всього злочину в цілому. Так, при вчиненні декількох злочинів шкода завдасться більш широкому колу суспільних відносин, від злочинів потерпає декілька об’єктів кримінально-правової охорони. Отже, можна стверджувати, що, як правило, підвищується і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння за рахунок збільшення розміру спричиненої шкоди.

По-друге, множинність свідчить, як правило, про стійку антисоціальну спрямованість особи винного, про його схильність до вчинення злочинів, особливо, якщо він вже відбув покарання за умисний злочин і знову вчинив умисний злочин, або про недбале чи легковажне ставлення до соціальних цінностей (при вчиненні необережних злочинів). Все це характеризує суб’єкта як такого, що має підвищену небезпеку для суспільства.

Крім того, множинність негативно впливає на окремих нестійких членів суспільства, створює ілюзію безкарності, скасовує страх перед покаранням, породжує правовий нігілізм і зневагу до права. Це призводить до того, що механізми попередження злочинності не спрацьовують, і спостерігається тенденція до збільшення кількості злочинів.

Таким чином, множинність злочинів має подвійну природу. Це є юридичне і соціальне поняття, якому притаманні специфічні ознаки. Для більш глибокого з’ясування поняття множинності необхідно проаналізувати поняття, визначити ознаки та види одиничного злочину, який є складовим, структурним елементом множинності.

1.2. Поняття одиничного злочину як структурного елементу множинності

Необхідність вивчення одиничного злочину та його видів обумовлена тим, що, по-перше, це сприяє з’ясуванню змісту поняття множинності, адже саме одиничний злочин є її структурним елементом. По-друге, в процесі кваліфікації це допомагає розмежувати окремі види множинності й складні одиничні злочини. По-третє, це забезпечує правильну кваліфікацію і призначення покарання за вчинене діяння. Нарешті, що не менш важливо, визначення поняття одиничного злочину набуває особливої актуальності ще й з тих причин, що в теорії та практиці кримінального права дотепер немає єдності поглядів на його сутність та ознаки. А це, в свою чергу, негативно впливає на застосування кримінального закону.

Однак, перш ніж починати аналіз одиничного злочину, слід визначитися щодо критеріїв єдності злочину, адже тільки на цій підставі можна чітко розмежувати множинність і одиничний злочин.

В науковій літературі пропонуються різні критерії розмежування одиничного злочину і множинності. Так, одні автори за такий критерій обирають єдність об’єктивних ознак та елементів складу злочину. Зокрема, Ф. Ліст вважав, що єдність злочину залежить від кількості діянь: одне діяння — один злочин. Дійсно, одному суспільно-небезпечному діянню найчастіше відповідає один злочин, однак іноді відбувається так, що один злочин вчиняється низкою однорідних чи різнорідних дій. До того ж законодавець чітко не дотримується даного принципу, і деякі склади злочинів містять у собі два чи більше діянь (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК).