Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 10

М.Д. Дурманов вказував на єдність діяння і наслідку, зазначав, що «окремий злочин, взагалі, відповідає окремому реально вчиненому діянню, найчастіше спільно з наслідком».

С.В. Познишев, М.Й. Коржанськнй висували інший критерій єдності злочину — єдність його об’єкта. Однак, як відомо, кримінальне законодавство містить норми, що передбачають відповідальність за посягання на два чи більше об’єкти, і такі діяння все одно визнаються одиничними злочинами. Вказані діяння в літературі навіть отримали назву багатооб’єктних (або поліоб’єктннх) злочинів. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) спричиняє шкоду відносинам власності і здоров’ю потерпілого: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) посягає на відносини власності і авторитет державного апарату тощо. Таким чином, визнання за критерій єдності злочину лише його об’єктивних ознак видається не зовсім коректним.

Згідно з іншою точкою зору за критерій єдності злочину автори обирали ознаки суб’єктивної сторони злочину. Наприклад, М.С. Таганцев писав, що «єдність вини складає головну ознаку єдиного злочинного діяння». А.В. Наумов, посилаючись на ознаки суб’єктивної сторони, як на визначальні в понятті одиничного злочину, також вказував, що неодмінною умовою єдності злочину є єдина форма вини.

Наведені погляди можна було б вважати більш прийнятними, ніж єдність об’єктивних ознак, адже кримінальне право базується на принципі вини. Однак в цю концепцію не вписуються одиничні злочини з так званою «змішаною» (складною, подвійною) виною, в яких спостерігається різне психічне ставлення особи (в формі умислу і необережності) до різних об'єктивних ознак одного й того ж складу злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК).

Наступна точка зору базується на єдності окремих об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину. Її висловлював А.А. Герцензон, який вказував на єдність об’єкта посягання, єдність злочинного наслідку як на об’єктивні ознаки, а також на єдність мети і наміру (задуму) як на суб’єктивні ознаки єдиного злочину. А.А. Піонтковський в якості критеріїв виділяв єдиний злочинний результат і певний внутрішній зв'язок, під яким розумів єдність вини. Нарешті, О.М. Яковлев чітко визначив сукупність об’єктивних і суб’єктивних критеріїв єдності злочину.

Зазначені погляди вже більш точно визначали суттєві ознаки одиничного злочину і сприяли виробленню нового критерію єдності — складу злочину. Криміналісти, що вказували па єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, акцентували увагу на тому, що суспільно небезпечні діяння повинні містити ознаки злочинів, які описані в нормах кримінального закону.

Нарешті, тим критерієм, який визнається більшістю науковців, є наявність в суспільно небезпечному діянні (чи діяннях) ознак одного складу злочину. Прихильниками такої позиції є Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецова, М.О. Стручков, Г.Т. Ткешеліадзе, Б.В. Волженкін та інші.