Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 229

391

Як вже зазначалось, з цього виходить більшість спеціалістів. (Окрім вищезгаданих праць, див. також: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина. Під заг. рад. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. — К.: «ФОРУМ», 2001. — С. 378–379; Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий / Отв. ред. С.С. Яценко. — К.: А.С.К., 2004. — С. 241; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Книга І Загальна частина. За заг. ред. Гончаренка В.Г., Андрушко П.П. — К.: «ФОРУМ», 2005. — С. 315).

392

В.В. Голіна вважає, що «інститут засудження без призначення особі покарання чинному законодавству невідомий», бо положення ч. 3 ст. 88 КК були запозичені у свій час із ч. 3 ст. 327 КПК, яка у чинній редакції їх не містить. (Див.: Голіна В.В. Судимість. — С. 180). На наш погляд, внесення певних змін до КПК, доцільність і обґрунтованість яких, до речі, досить сумнівна, і в зв’язку з цим відсутність належної процесуальної регламентації порядку проголошення обвинувального вироку без призначення покарання, навряд чи може слугувати серйозним аргументом на користь того, що засудження без призначення покарання на теперішній час не існує і залишилося поза увагою законодавця. Так, при застосуванні частин 4 і 5 ст. 74, ст. 105 КК звільнення особи від покарання здійснюється саме таким чином, коли суд хоча і проголошує обвинувальний вирок, але покарання цим вироком не призначається. (Див.: Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар X.: ТОВ «Одіссей», 2006. — С. 252–253, 309; Кримінальне право України: Загальна частина. К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 408, 441–412, 459). Більше того, такі ситуації виникають і тоді, коли санкція статті Особливої частини КК, за якою засуджується особа, передбачає лише такі види покарань, жодне з яких, з огляду на вік чи стан такої особи, не можуть бути до неї застосовані. (Див.: Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6. — С. 15; 2004. — № 5. — С. 7).

393

Див.: Михлин А.С. Проблемы досрочного освобождения от отбывания наказания. — М.: ВНИИ МВД СССР. — 1982. — С, 9-11, Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Общая. — К: Наукова думка, 1985. С. 386–387, 415; Скибицкий В.В. Вказ. праця. — С. 68–69; Чернишова Н.В. Кримінальне право України. (Загальна частина). — Навч. посібник. — К.: Атіка, 2003. — С. 198–199; Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посібник. — К.: «Центр навчальної літератури», 2004. — С. 322; Михайлов К.В. Вказ. праця. — С. 35.

Оскільки при безумовному звільненні особа в момент його застосування одразу ж і остаточно звільняється від покарання, а при умовному — таке звільнення остаточно наступає лише після спливу певного проміжку часу, протягом якого звільнена особа повинна виконати поставлені перед нею умови, зазначені види звільнення іноді ще називають остаточними та неостаточними. (Див., напр.: Грищук В.К. Вказ. праця. — С. 501).