Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 120

3. Слід також ураховувати, ідо правило про неможливість поглинення однакових за видом і розміром покарань є загальним і тому стосується всіх покарань. Зі змісту ч. 1 ст. 70 КК, де зазначається про призначення за окремі злочини і основних, і додаткових покарань, випливає, що не підлягають поглиненню між собою однакові за видом і розміром не тільки основні, а й додаткові покарання.

Тому цілком слушно за справою П., засудженого за ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК, було скасовано вирок в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, бо остаточно за ст. 70 КК суд визначив його шляхом поглинення, незважаючи на те, що за окремі злочини (як за ч. 2 ст. 212, так і за ч. 2 ст. 364 КК) його було призначено на однакові строки — один рік.

4. У частині 1 ст. 70 КК встановлено, що поглиненню підлягають покарання, призначені за окремі злочини. Отже, при застосуванні принципу поглинення суд бере до уваги лише ті міри покарання, які фактично призначені вироком за окремі злочини, а не покарання, передбачені за ці злочини у санкціях статей Особливої частини КК, за якими засуджується винний. Інакше кажучи, ті покарання, які передбачені за злочини у санкціях статей Особливої частини КК, при застосуванні принципу поглинення до уваги не беруться.

5. Вирішуючи питання про те, яке з призначених за окремі злочини покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (міри) — якщо за злочини, що утворюють сукупність, призначені покарання одного виду (наприклад, позбавлення волі за обидва злочини); б) або з його місця в законодавчому переліку покарань, встановленому в ст. 51 КК — якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені покарання різних видів (наприклад, за один із злочинів призначені виправні роботи, а за інший — обмеження волі).

6. При застосуванні принципу поглинення до різних видів (різновидних) покарань менш суворий вид покарання поглинається більш суворим без попереднього переводу (трансформації) першого у другий за шкалою еквівалентів, яку встановлено у ч. 1 ст. 72 КК. У цих випадках порівняльна суворість різновидних покарань визначається, як зазначалось, не за ч. 1 ст. 72 КК, а на підставі ст. 51 КК, де в основу побудування законодавчого переліку видів покарань покладена їх певна субординація за загальновизнаною ієрархією цінностей, з урахуванням якої всі види покарань розташовані тут за принципом «сходів» — у послідовності від менш до більш суворого.

Однак цей висновок потребує певних пояснень, бо, виходячи з нього, слід водночас зазначити, що згаданий загальновизнаний принцип побудови законодавчого переліку видів покарань, який саме і перетворює всю їх множину у систему, не знайшов свого безпосереднього і, так би мовити, «словесного» втілення у законодавчих приписах ст. 51 КК. Тому виникає цілком слушне питання про те, у яких саме законодавчих установленнях містяться положення, які безпосередньо вирішували б це питання і тим самим слугували своєрідним доказом (свідченням) того, що всі види покарань розташовані в ст. 51 КК за ступенем їх суворості — від менш суворого (штрафу) — до більш суворого (довічного позбавлення волі).