Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 118

Прикладом правильного вирішення цього питання може слугувати наступна справа.

Раніше судимий С., який у стані сп’яніння, з хуліганських мотивів вчинив два тяжкі злочини (тяжке тілесне ушкодження і умисне вбивство за обтяжуючих обставин), був засуджений за них відповідно до шести і тринадцяти років позбавлення волі, а за сукупністю шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим — до остаточного покарання у виді 13 років позбавлення волі. Проте, розглядаючи цю справу і скасовуючи вирок за м’якістю призначеного покарання. Верховний Суд України зазначив, що, постановляючи такий вирок, суд не взяв до уваги, що вчинення С. у стані алкогольного сп’яніння двох тяжких злочинів свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, і при призначенні покарання не обговорив питання про застосування принципу складання покарань, призначених за окремі злочини, а застосував принцип поглинення, чим фактично звільнив засудженого від покарання за один із вчинених ним злочинів. За м’якістю визначеного покарання за сукупністю злочинів, яка обумовлювалася недостатнім урахуванням тяжкості вчинених злочинів, скасовувались судові рішення і за цілою низкою інших справ.

Однак, ні в законі, ні у відповідних роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України практично відсутні які-небудь конкретні рекомендації з приводу того, у яких ситуаціях суду доцільно використовувати принцип поглинення, а в яких — складання покарань. Проте в літературі, як справедливо зазначає М.І. Бажанов, висловлені з цього питання достатньо конкретні пропозиції, автори яких вважають доцільним застосування принципу поглинення покарання у випадках, коли:

а) за один із злочинів, що входить до сукупності, призначається покарання, яке дорівнює максимуму санкції, зазначеному у статті, яка передбачає більш суворе покарання;

б) має місце так звана ідеальна сукупність;

в) призначені за окремі злочини покарання за своєю природою (ч. 3 ст. 72 КК) складанню з іншими видами покарань не підлягають;

г) злочини, що входять до сукупності, істотно відрізняються один від іншого за ступенем їх тяжкості (суспільної небезпечності);

д) один злочин утворює необхідний етап або засіб (спосіб) вчинення іншого;

е) небезпечність особи винного знайшла своє адекватне, найбільш повне вираження у найбільш тяжкому зі вчинених ним злочинів.

У новітній літературі пропонується враховувати і такі чинники, як число (кількість) вчинених злочинів, сполучення їх суспільної небезпечності, проміжок часу між вчиненням декількох злочинів, що, безумовно, позначається на рівні небезпечності як усього вчиненого, так й особи винного.