Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 117

Щоб уникнути подвійного впливу на покарання, слід при його призначенні за кожен окремий злочин ураховувати чинники, які відносяться тільки до нього, а при визначенні сукупного покарання — сполучення чинників, які створюють таку нову властивість, яка не могла бути врахована на першому етапі і яка свідчить про підвищену небезпечність усіх скоєних злочинів. Інакше кажучи, при обранні остаточної міри покарання за сукупністю злочинів слід ураховувати такі фактори, які притаманні і визначаються специфікою самої цієї сукупності.

При вирішенні цього питання слід виходити перш за все з того, що вчинення особою не одного, а декількох злочинів, як правило, свідчить про підвищену небезпечність, передусім, особи винного. У якійсь мірі, можна говорити і про підвищену небезпечність вчиненого, бо при сукупності злочинів шкода спричинюється не одному а декільком об'єктам, збільшується в цілому і обсяг заподіяних наслідків. Ураховуючи це, закон (ч. 1 ст. 70, частини 3 і 4 ст. 72 КК) і надає суду право вибору того чи іншого принципу призначення покарання за сукупністю злочинів. Але наявність в законі різних способів (принципів) визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів зовсім не означає, що суд має, так би мовити, «повну» свободу їх вибору. Вочевидь, що при обранні такого принципу, суд повинен ураховувати, що особа вчинила не один, а декілька злочинів, спричинила шкоду більш широкому колу суспільних відносин, завдала більш вагомі наслідки, його поведінка відзначається досить усталеною антигромадською спрямованістю тощо. Повинен суд ураховувати й те, що як повне, так й часткове складання покарань можливе далеко не завжди.

На наш погляд, наведене дає підстави вважати, що у виборі судом того чи іншого принципу призначення покарання за сукупність злочинів повинна мати місце певна їх послідовність. Так, у переважній більшості випадків при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів доцільно обміркувати питання про обрання перш за все саме принципу повного складання (зрозуміло, якщо це можливо) призначених покарань. Якщо це неможливо (з урахуванням розміру покарань, призначених за окремі злочини), слід вирішувати питання про доцільність часткового складання призначених покарань. І лише в останню чергу, якщо повне чи часткове складання покарань є неможливим або недоцільним, використовувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, бо останній принцип, свідомо чи несвідомо, призводить, все ж таки, до неповної караності вчиненого.