Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 107

Розділ 2. Призначення покарання за множинність злочинів

Вступ

Як зазначалося у Розділі 1 цієї роботи, множинність злочинів поділяється на такі її види, як повторність (ст. 32 КК), сукупність (ст. 33 КК) та рецидив (ст. 34 КК) злочинів. Відповідно до ст. 35 КК усі ці види множинності передусім враховуються при кваліфікації тих злочинів, які складають певний вид їх множинності. Але згідно з цією нормою, не менш важливу роль множинність злочинів відіграє і при вирішенні судом питання про призначення покарання за злочини, які утворюють певним вид їх множинності. Саме тому в законі передбачені статті 70–72 КК, що кореспондують приписам статей 32–35 КК, бо встановлюють спеціальні правила (порядок), яких повинен додержуватися суд при призначенні покарання у разі вчинення особою не одного, а множинності злочинів.

Передусім слід зазначити, що положення статей 70–72 КК перебувають між собою у певному взаємозв’язку і взаємодії, бо всі вони призначені для вирішення одного завдання — встановлення певного порядку (особливих правил), шляхом використання яких здійснюється об’єднання (приведення до сукупності) цих мір покарання, які призначені судом за окремі злочини у випадках, коли ці злочини становлять собою відповідний вид їх множинності. Навіть збіглий аналіз статей 70–72 КК свідчить про доволі тісний взаємозв'язок їх приписів. Так, якщо у ч. 4 ст. 70 КК наголошується про необхідність здійснення зарахування в строк покарання, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, того покарання, яке повністю або частково було вже відбуте особою за попереднім вироком, то правила такого зарахування встановлюються в ст. 72 КК. Якщо в ст. 70 КК визначається порядок призначення покарання за сукупністю злочинів, то в ч. 5 ст. 71 КК передбачені правила визначення остаточного покарання у ситуаціях, коли має місце сполучення (збіг) як сукупності злочинів, так і сукупності вироків. Нарешті, якщо і в ст. 70, і в ст. 71 КК суду надається право визначати остаточне покарання за сукупністю як злочинів, так і вироків шляхом складання покарань, призначених за окремі злочини (за окремими вироками), то саме ст. 72 КК регламентує правила такого складання, якщо за цими злочинами (вироками) призначені покарання різних видів — різновидні. Наведене свідчить, що зазначені норми закону повинні аналізуватися не у відриві одна від іншою, а, навпаки, у тісному їх взаємозв’язку і взаємодії, бо вони являють собою певну систему, окремі елементи якої уточнюють, доповнюють, а в деяких випадках навіть корегують один одного.

Системний аналіз змісту статей 70–72 КК свідчить, що передбачені в них правила можуть бути розподілені на три групи.

Перша з них регламентує порядок призначення покарання за сукупністю злочинів, тобто у випадках, коли особа вчиняє декілька злочинів, за жоден з яких її ще не було засуджено (ст. 70 КК).