Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 105

Частина 2 ст. 309 КК, за якою засуджено С., як одну із кваліфікуючих ознак передбачає повторність. Отже, посилання апеляційного суду на те, що С. неодноразово виготовляв наркотичні засоби як на обставину, що обтяжує покарання, фактично є посиланням на кваліфікуючу ознаку злочину, а тому підлягає виключенню із вироку апеляційного суду.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області щодо С. змінила, та застосувавши до нього ст. 75 КК звільнила від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Негативно оцінюючи помилки, яких припускаються суди, коли двічі враховують однойменні обставини, слід, однак, зауважити, що такі обтяжуючі обставини, як повторність і рецидив мають оціночний характер, а їх зміст, як вказує В.І. Тютюгін, визначається за допомогою відповідних кількісних показників — кількість (число) вчинених злочинів. Але у кожному конкретному випадку параметри цих показників можуть бути різними, що, безумовно, впливає на ступінь суспільної небезпечності особи винного. Наприклад, крадіжка буде повторною тоді, коли вона вчинена і вдруге, і вдесяте. Безсумнівно, що за інших рівних умов суспільна небезпечність особи винного в останньому випадку набагато вища, що і має бути враховано судом при призначенні покарання, але не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 67 КК, а як обставина, що негативно характеризує особистість винного.

До висловленого додамо, що, на нашу думку, визнання рецидиву злочинів як обставини, що обтяжує покарання, не слід ураховувати щодо осіб, які вчинили умисні злочини у віці до 18 років. Це не суперечить чинному законодавству, бо згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину неповнолітнім завжди визнається обставиною, що пом'якшує покарання.

Про особливості призначення покарання при деяких видах повторності, сукупності та рецидиві злочинів мова буде йти у другому розділі монографії. З цього приводу тут лише зазначимо, що, виходячи із підвищеної суспільної небезпеки множинності злочинів, у випадках, передбачених законом, суду надано право призначати остаточне покарання при сукупності злочинів та рецидиві більш суворе, ніж передбачене в санкціях статей, за якими засуджується особа. Так, згідно з ч. 2 ст. 70 КК якщо хоча б один із злочинів при сукупності є умисним тяжким або особливо тяжким, суд має право призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. А при рецидиві злочинів, якщо хоча б один із злочинів, його утворюючих, є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі відповідно до ч. 2 ст. 71 КК може бути більше 15 років, але не повинен перевищувати 25 років.