Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 106

Таким чином, саме у зазначених випадках призначення покарання закон (ч. 4 ст. 65 КК) надає суду право вийти або за межі санкції статті Особливої частини КК (ч. 2 ст. 70) або, навіть, за межі максимального строку покарання (ч. 2 ст. 71 КК), встановленого в Загальній частині КК (ч. 2 ст. 63 КК).

Наявність повторності, сукупності і рецидиву злочинів виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статей 45–48 КК. Передумовою для застосування вказаних норм є те, що особа вперше вчиняє злочин невеликої або середньої тяжкості, що вже само по собі виключається при повторності, реальній сукупності і рецидиві. Що стосується ідеальної сукупності злочинів, то в цьому випадку особа однією дією вчиняє два чи більше злочини, а тому вона не може бути визнана такою, що раніше вчинила злочин. З огляду на цс ідеальна сукупність не виключає можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 45–48 КК.

За певних умов вчинення нового злочину, який разом із злочином, вчиненим раніше, становить повторність чи сукупність, може призвести до переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно із ч. 3 ст. 49 КК така ситуація має місце там, де до закінчення строків давності за попередній злочин особа вчиняє новий злочин середньої тяжкості, тяжкий, або особливо тяжкий злочин.

Рецидив злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких перериває перебіг строків і давності виконання обвинувального вироку (ч. 4 ст. 80 КК).

Урахування множинності при звільненні від покарання стосується тільки рецидиву злочинів. Так, вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від покарання з випробуванням (статті 75, 79 КК) нового злочину під час іспитового строку тягне несприятливі для неї наслідки: скасування звільнення і призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК).

Рецидив також впливає на вирішення питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м’яким його видом. При рецидиві мінімальний строк покарання, який підлягає обов’язковому відбуванню для отримання права на умовно-дострокове звільнення, збільшується до двох третин (п. 2 і 3 ч. 3 ст. 81 КК), а при заміні покарання більш м’яким — до половини строку покарання, призначеного судом (п. 2 і 3 ч. 4 ст. 82 КК).

Вчинення нового злочину протягом невідбутої частини покарання при умовно-достроковому звільненні (ч. 4 ст. 81 КК) або під час відбування більш м'якого покарання, яке було застосовано до засудженого в порядку заміни (ч. 6 ст. 82 КК), тягне за собою застосування до особи ст. 71 КК і в наступному збільшує мінімальну частину строку, відбуття якого необхідно для умовно-дострокового звільнення до трьох четвертих, а для заміни покарання-до двох третин від строку призначеного за вироком покарання.

Рецидив злочинів також впливає на обчислення строків погашення судимості. Згідно із ч. 5 ст. 90 КК, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строків погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин.