Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 103

Як вже зазначалося, вплив повторності злочинів на кваліфікацію залежить від виду повторності. Так, при повторності закінчених тотожних злочинів дії особи кваліфікуються за одною статтею Особливої частини КК (наприклад, крадіжка після крадіжки — за ч. 2 ст. 185 КК).

Якщо повторно вчиняються однорідні злочини або маг місце збіг незакінченого і закінченого злочинів, то кваліфікація здійснюється за двома (чи більше) статтями КК. Наприклад, при вчиненні, скажімо, шахрайства після крадіжки застосовуються дві статті КК — ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 190 КК (за умови, що інші кваліфікуючі ознаки відсутні). Так само вчинення замаху на грабіж після закінченої крадіжки передбачатиме відповідальність з ч. 1 ст. 185 та ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК за ознакою повторності.

При ідеальній і реальній сукупності злочинів кожний із них також підлягає відповідальності за окремою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Рецидив злочину впливає на кваліфікацію в тих випадках, коли він передбачений в окремих статтях Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака злочину. Наприклад, вчинення хуліганства особою, що була раніше засуджена за хуліганство, кваліфікується за ч. 3 ст. 296 КК — за ознакою спеціального рецидиву. Аналогічним чином за ч. 2 ст. 201 КК кваліфікується контрабанда, вчинена особою, раніше засудженою за контрабанду. Крім того, там, де в законі вживається термін повторність, він включає до себе і рецидив. Так, вчинення зґвалтування особою, яка раніше була засуджена за зґвалтування, утворює спеціальний рецидив і кваліфікується за ч. 2 ст. 152 КК як зґвалтування, вчинене повторно.

Наступним, не менш важливим наслідком повторності, сукупності і рецидиву злочинів, є їхній вплив на конструювання санкцій статей Особливої частини КК і на призначення покарання. Якщо повторність злочинів або спеціальний рецидив визнаються кваліфікуючими ознаками, то, як правило, це впливає на ступінь тяжкості злочину і відповідно на суворість санкції за нього. Наприклад, контрабанда, за ч. 1 ст. 201 КК карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди, тобто є тяжким злочином; контрабанда, вчинена особою, раніше судимою за цей злочин, вже визнається особливо тяжким злочином і передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна і з конфіскацією предметів контрабанди. Розбій за ч. 1 ст. 187 КК карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років, а повторний розбій за ч. 2 ст. 187 КК вже передбачає позбавлення волі від семи до десяти років з конфіскацією майна.

При призначенні покарання згідно із п. 1 ч. 1 ст. 67 КК вчинення особою злочину повторно і рецидив злочинів визнаються обставинами, що обтяжують покарання. Це означає, що за наявності вказаних видів множинності, суд має право призначити засудженому більш суворе покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Але, як вірно зазначає В.І Тютюгін, при застосуванні п. 1 ч. 1 ст. 67 КК слід мати на увазі, що як обставину, яка обтяжує покарання, закон приписує враховувати «вчинення особою злочину повторно», а не «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який злочин». Вочевидь, що останнє поняття значно ширше за своїм змістом, ніж попереднє. Тому як обставину, що обтяжує покарання, суд має право враховувати лише повторність тотожних злочинів, тобто таких, які відповідно до ч. 1 ст. 32 КК передбачені однією й тією ж статтею (частиною статті) Особливої частини КК. Якщо ж особа вчиняє декілька злочинів, передбачених різними статтями КК, тобто коли ці злочини є лише однорідними (наприклад, крадіжка і грабіж) або різнорідними (наприклад, контрабанда і хуліганство), то згідно із ч. 3 ст. 32 КК вони можуть бути визнані повторними лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК (наприклад, п. 1 примітки до ст. 185 КК, п. 7 — до ст. 368 КК) і внаслідок цього таке «повторення» злочину не може бути визнане за п. 1 ч. 1 ст. 67 КК як обставина, що обтяжує покарання.