Читать «Таємниця катакомб» онлайн - страница 63
Том Еґеланн
Усі артефакти були підписані норвезькою, англійською, німецькою та французькою мовами.
—
Кулон-трикутник лежав на похилій фетровій підставці. Під прикрасою було написано:
Кулон-трикутник
(ВІК НЕВІДОМИЙ — ЙМОВІРНО 1800–2200 РОКІВ)
ЗНАЙДЕНИЙ НЕЩОДАВНО ПІД ЧАС АРХЕОЛОГІЧНИХ РОЗКОПОК ПОБЛИЗУ БУРҐЮННСЬКОЇ СТАВКІРКИ. ТАМ САМО БУЛО РОЗКОПАНО РИМСЬКІ МОНЕТИ III СТОЛІТТЯ І КАРТУ. ПРИПУСКАЄТЬСЯ, ЩО ПРИКРАСА СТАЛА ЗДОБИЧЧЮ ВІКІНГІВ І ПОХОДИТЬ З РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (27 р. до P. X. — 476 р. після P. X.)
Лючіо рішуче підійшов до вітрини й спробував підняти кришку. Але вона не піддалася.
— Перепрошую! — вигукнула дама за стійкою. — Заборонено…
І раптом вона замовкла. Ніби збагнула: все, що б вона казала чи робила, не має жодного сенсу.
Лючіо нетерпляче пошарпав скляною вітриною.
Роберт і дама за стійкою перезирнулися.
Обоє заціпеніли.
Один із ченців підійшов до жінки, став перед нею, широко розставивши ноги й схрестивши на грудях руки, щоб миттю відбити її атаку, якби вона на таке відважилася. Але жінка стояла непорушно, мов громом прибита.
—
— Вони вимагають ключ! — сказав Роберт.
— Ключ? — не відразу збагнула дама за стійкою.
— До вітрини…
— Вони його не дістануть!
— Ліпше віддати їм ключ.
—
Жінка відчинила шухляду, понишпорила якусь мить під стійкою, вийняла в’язку ключів і тремтячою рукою простягла крайньому ченцеві. Той перекинув ключі Лючіо. Лючіо швидко відшукав потрібний і відімкнув вітрину.
IV
Ленсман саме зручно вмостився з першою ранковою філіжанкою кави, коли задзвонив телефон. Місцеве управління поліції щойно одержало потайний тривожний сигнал з інформаційного центру біля Бурґюннської ставкірки. Потайний тривожний сигнал — це сигнал, який подається непомітно, щоб ніхто не побачив і не почув.
Ленсман наморщив чоло. Інформаційний центр біля ставкірки? Що ж там красти? О десятій годині ранку? Грошей вони не тримають, а археологічні експонати не мають аж надто високої цінності на ринку. Сигналізацію встановили більше з огляду на можливі бешкети.
Ленсман глянув на годинник. Вісім хвилин на одинадцяту. Їхати до церкви двадцять пять-тридцять хвилин. Мінімум чверть години, якщо ввімкнути сирени й мигалки. З іншого боку, потайний тривожний сигнал хтось міг натиснути помилково. Буває ж таке. Не зриватись же отак відразу… Спершу ленсман вирішив зателефонувати до інфоцентру й про всяк випадок перевірити ситуацію.
V
Повільно, дуже повільно Робертова мама піднімала руку до внутрішньої кишеньки куртки. Там лежав мобільник, якого не завважили ченці. Рука ковзнула всередину. Пальці обхопили телефон. Тоненький iPhone.
Звісно, для розблокування треба набирати код. Але телефон мав ще окремий «ґудзик» для екстреного дзвінка — у самому низу екрану, ліворуч. У критичних випадках мобільник не конче було розблоковувати.
Не зводячи погляду з ченців, мама вийняла телефон з кишені. Один чернець усе ще сидів, схилившись над ноутбуком. Другий читав Біблію.
