Читать «Адвокат із Личаківської» онлайн - страница 119

– Ви, пані Магдо, дякуєте мені від імені всього міста?

– Пане Кошовий!

На вигук озирнулися вони обоє. Із «Театральної» уже вийшов Шацький, і Клим не стримався – ляснув себе по лобі. Треба ж, зовсім забув, куди зібрався, з ким і для чого.

Хоч ця розмова виглядала у світлі його висновків зайвою.

Навпаки, значною мірою підтвердила їх.

– Вибачте, Шацький, уже йду!

Роздивившись тепер його візаві, Йозеф торкнувся краю капелюха. Магда відповіла стриманим кивком.

– Я зарезервував столик!

Раптом Клим пошкодував про компанію Шацького. Зв’язався, просто, Господи…

– Зараз іду!

На них почали звертати увагу.

– Ви мені даруйте, пане Кошовий! – Рука в рукавичці легенько торкнулася його руки. – Аби завершити це: серед інших, ви зробили своїми самовідданими й рішучими діями приємність одній дуже дорогій мені людині. Повірте, це все одно, що зробити щось особисто для мене. Можете звертатися завжди, я багато в чому здатна посприяти. Допоможіть.

Спираючись на руку, Магда Богданович знову піднялася в екіпаж. Вмостилася, дала команду рушати.

За інших обставин Климові кортіло б тягнути розмову так, як можна і як вимагали межі пристойності. Або – затримати її руку у своїй на кілька секунд довше, ніж належить.

Але він проробив усе механічно.

Думки його були зовсім не з Магдою.

Проводжаючи екіпаж поглядом, намагався зрозуміти, чи буває так, коли випадок сам розставляє все на місця.

Причому відчуття, що міг би розв’язати задачку значно раніше, загострилося до болю в потилиці.

Сіпнулося віко, досить сильно.

– Пане Кошовий!

– Іду!

Усередині кав’ярня поєднувалася з більярдом – столи займали центральну частину, невеличкі круглі столики розташовувалися по краях. Людей у цей час уже було досить багато, і Йозефові старання Клим оцінив повною мірою: лікар справді якимось чином устиг захопити найзатишніше місце.

– Я зарезервував його! Було досить складно! – торочив він, ніби набиваючи собі ціну, хоча Кошовий цього зовсім не вимагав, а Шацький – точно не потребував. – Ви ж бачите, місце дуже популярне! Тут, до вашого відома, збираються наші місцеві математики!

– До чого тут математики? – знизав плечима Клим, думаючи про своє. – Хоча… Нехай, символічно.

– Чому символічно? У чому символ, можете пояснити?

– Зараз теж розв’яжемо з вами задачку, Шацький. Ви вже замовили?

– Тільки зарезервував! Я ж не знаю, що…

– Дві кави. Міцних. Найміцніших, які можуть тут зробити.

– Прошу пана, розкажіть кельнерові! Або – чекайте, зроблю то сам! Ви не зробите такого замовлення, яке нам треба.

Щойно кельнер підійшов та відійшов, вислухавши Йозефа й старанно за ним записавши, Кошовий підсунувся ближче до краю столу й примостився так, аби співрозмовник опинився зовсім поруч.