Читать «Записки в узголів’ї» онлайн - страница 44
Сей-шьонаґон
79. Музична репетиція перед святом Камо
Музична репетиція перед святом Камо приносить величезне задоволення. Слуги відомства високо піднімають довгі соснові факели. Вони повтягували голови в плечі й намагаються увіткнути кінці факелів.
Потім починається концерт, особливо хвилює серце – флейта. І тут з’являються сини найвідоміших вельмож у розкішному вбранні. Потім охорона наказує всім розійтися, щоб їх хазяїн зміг пройти. Їх голоси зливаються з музикою, – це дуже цікаво.
Ми не зачиняємо дверей, чекаємо, поки з палацу підуть музики. Ще чути, як вони співають:
На цей раз у них вийшло заспівати краще.
Буває, що не зовсім серйозний чоловік цього разу пройде і навіть не зупиниться біля дам, то вони вже сміються:
– Ну почекайте, навіщо ж втрачати такий вечір, ну зупиніться хоч на хвилинку.
А чоловік, якщо погано себе почуває, аж падає, так біжить від них.
80. Імператриця в канцелярії
Імператриця була в канцелярії. Все там говорило про старовину: дерева, будівля, ми всі відчували якусь чарівність.
Пройшли такі чутки, що в головній опочивальні внутрішньої кімнати живе злий дух, а тому опочивальню для імператриці влаштували в північній частині. А придворні дами несли свою службу у суміжній галереї.
Ми так часто чуємо переклик вартових, що скоро навчимося розпізнавати їх з голосу.
– Це йде той-то і той-то, – говорить одна дама.
– Та ні, це зовсім інший, – перехоплює друга дама.
Ми посилаємо прислугу подивитися.
– Ну, я ж казала, – радіє та, що вгадала.
Одного разу, коли сяяв ясний місяць, ми пішли до саду, окутаного туманом. Імператриця почула нас і також встала з постелі і приєдналася до нас. Всі дами її почту були в саду або стояли на веранді. Так ми насолоджувалися прогулянкою. Повільно прийшов світанок.
– Я піду до вартівні Лівої гвардії, – сказала я.
І тоді дами поспішили за мною.
Раптом ми побачили, як до палацу імператриці наближаються придворні, наспівуючи: «Що це, що це? – Голос осені». Ми швидко побігли до імператриці розповісти їй про нашу зустріч. Один із чоловіків похвалив нас, мовляв: «Ви милувалися місяцем?»
Придворні часто навідували наш палац і вдень, і вночі. Навіть високоповажні чиновники, якщо в них не було термінових справ, обов’язково навідувалися до нас.
81. Те, що не має логіки
Жінка, яка так мріяла отримати посаду при дворі, нарешті її отримує, і от: тепер їй нудно!
Коли видають свою доньку за чоловіка, який зовсім не зацікавлений нею. От тепер скаржаться на нього.
82. Не показувати, що жалієш когось
Коли хтось дає почитати пісню, яку склав, ти його жалієш і кажеш, що пісня гарна, і в цьому немає нічого поганого.
А буває таке, що друг хоче відвідати свого знайомого, який знаходиться далеко, та для цього необхідно запрошення. Просиш когось написати лист-запрошення, – а там написано таке, що зовсім нікуди не годиться. Ти настільки обурена, що навіть відповідати не хочеться на такий лист.
83. Те, що гріє душу
