Читать «Записки в узголів’ї» онлайн - страница 42

Очерет – цю рослину дуже важко побачити.

Я ще також не сказала про сусукі, дехто здивується, чому я ще досі не написала про неї у розділі «Квіти». Наприклад, коли дивишся на осінні поля, то саме завдяки сусукі вони набувають чарівності. Колоски її мають глибокий колір шафрану, проте немає красивішої картини, аніж колоски сусукі вранці, коли вони сяють, змочені росою. Проте, коли осінь завершується, то сусукі вже не чарує око. Квіточки опадуть, залишаться лише сухий стовбур та біла волоть. Дме сильний вітер, колоски починають хитатися та тремтіти, вони ніби згадують минуле, як старі. Як подумаєш про це, так стає жаль сусукі, починаєш жаліти цю квітку.

Гілки квітки хаґі дуже кольорові. Вранці, змочені росою, вони хиляться донизу. Кажуть, що олень особливо полюбляє кущі хаґі.

Цікаво спостерігати за мальвою, оскільки вона повертається за сонечком.

Якщо трапляється побачити троянду, то лише колючки на ній не подобаються.

71. Те, що породжує тривогу

Син-монах, який на дванадцять років пішов у гори Хіейдзан.

Коли приїжджаєш вночі до незнайомого будинку і сідаєш з людьми, яких не бачив.

Коли на службу приходить новий слуга, і ти не знаєш, чи можна йому довіряти. А він пішов до іншого будинку взяти якісь цінні речі, та не поспішає повертатись.

Дитина, яка ще не навчилася говорити; ось вона падає, плаче і ні до кого не йде на руки.

72. Те, що не можна порівнювати

Літо і зима. Ніч і день. Негода і сонячний день. Старість і молодість.

Коли людина сміється і коли розгнівана. Біле і чорне. Кохання та ненависть. Дощ і туман. Людина, яку ти кохала, і людина, яку ти перестала кохати, нібито одна і та сама персона, але, здається, як дві різних.

73. Зграї круків

Зграї круків сплять на деревах. Раптом уночі вони зриваються з дерев, кричать сиплим голосом, перелітають з дерева на дерево. Вночі вони набагато цікавіші, ніж удень, чи не так?

74. Місце для таємних зустрічей

Для таємних зустрічей найбільше підходить літо. Ніч так швидко пролітає: навіть не встигнули заснути, як приходить світанок. Звечора все відкрито навстіж, можна подихати прохолодою.

На світанку коханці ще багато мають про що поговорити, але ось прокричав крук – і серце в них шугає в п’яти: постійно здається, що їх помітили…

75. Холодною зимою

Коли холодною зимою засинаєш з коханою людиною, то здається, що дзвін чути десь далеко-далеко. Або ж коли півні кричать вперше, то їх також майже не чути, а коли півні співають вдруге, втретє, то спів уже чути набагато краще.

76. Якщо до тебе прийде

Якщо до тебе прийде коханий, то зрозуміло, він не квапиться йти.

Проте буває, що малознайомий чоловік зайде до тебе, особливо коли у твоїй опочивальні ще й інші дами, і навіть не помічає, як іде час. Тоді слуги починають заглядати в кімнату і, побачивши, що хазяїн навіть і не збирається повертатись, жаліються.

– За цей час навіть і ручка у сокири зотліє!.. – продовжують сердитися слуги. – Вже, мабуть, за дванадцяту… – Говорять вони так, ніби хочуть, щоб їх почули.