Читать «Записки в узголів’ї» онлайн - страница 41

Міст Хітоцу – «Єдиний».

Татакі-но хаші – «Міст, що торохтить».

Окава-но хаші – «Міст через річку».

Касасаґі-но хаші – «Сорочачий міст».

Ямасуґе-но хаші – «Міст гірської лілії». Усі ці назви мостів дуже цікаві.

Міст Утатане – «Дрімотний міст».

66. Села

Село Асака – «Схил зустрічей».

Село Наґаме – «Тривалий погляд».

Село Хітодзума – «Чужа дружина».

Ідзаме-но сато – село «Пробудження».

Село Таноме – «Прохання».

Село Юхі – «Вечірнє сонце».

Село Фушімі – «Потуплені очі».

Наґаі-но сато – «Довге село».

Село Цуматорі – «Викрадення дружини». Чи то в когось викрали дружину, чи то хтось викрав дружину – не важливо, але все одно дуже цікава назва.

67. Трави

Ірис.

Мальва – дуже гарна. Під час свята Камо, починаючи з доби богів, цією квіткою прикрашали волосся; її листя теж гарної форми.

У трави омодака («зарозуміла») цікава назва. Це вона про себе такої високої думки?

Трава мікурі, хіромушіро, мох, молоді паростки на проталинах, плющ.

Кислиця дуже химерна на вигляд, а тому її часто малюють на парчі.

Трава аґу росте поблизу води, а тому завжди, коли на неї дивишся, якось переживаєш, що відповідає її назві – «необачна».

Трава «допоки» росте в щілинах старих стін. А це ще більш ненадійно, аніж трава, що росте при бéрезі, адже стіни можуть у будь-який момент обвалитися. Сумно думати також, що така трава не може рости на чисто вибілених стінах.

Чудово, що у трави «безтурботна» всі негаразди вже позаду.

Дуже шкода мені траву «сум’яття серця».

Подобається мені дивитися на придорожній дерен, відчувається його сила, бажання жити.

Цікава також трава чорнобильник.

Ряска. Рис. Очерет. Грицики.

Коли дме вітер, чути, як «співає» хвощ, цей звук асоціюється з природою.

Прекрасне також листя лотосу, особливо коли воно розстеляється на гладенькій поверхні води, маленьке і велике листя спокійно плаває в ставку.

Цікаво взяти такий лист, покласти під щось важке, а потім роздивлятися його. Дуже цікаво!

Листя пуерарії, коли його ворушить вітер, так гарно біліє…

68. Збірки

Збірки японських пісень: Ман-йо-шю, Кокін-шю, Ґосен-шю – всі вони прекрасні.

69. Теми пісень

Головними темами пісень є: столиця, коні, низький бамбук, тінь та світло, рис, груша, в’юнок – всі вони цікаві.

70. Квіти

Серед лугових квітів першою назву гвоздику: гарна і китайська, і звичайна гвоздика.

Квітка омінаеші – «жіноча краса», різнокольорові хризантеми.

Горечавка не дуже гарна квітка, проте, коли вже всі квіти відцвіли або поникли від морозу, коли лише її квіточки видніються, це так прекрасно!

Є ще одна квітка, якій, можливо, і не варто співати дифірамби, оскільки назва у неї – камацука, що означає «руків’я серпа», проте можна написати це слово й іншими ієрогліфами, і тоді вийде «квітка пори, коли прилітають лелеки».

Квітка карухіно дуже схожа на квітку фуджі, проте не така яскрава. Цікаво, що вона квітне двічі на рік: весною та восени.

Квітка в’юнок – «вечірнє обличчя» – дуже схожа на в’юнок «ранкове обличчя». Проте «вечірнє обличчя» – красива квітка допоки квітне, але плоди в неї потворні. Чому ж вони виростають такими великими, нехай би були розміром з вишеньку. Але все одно квітка «вечірнє обличчя» – дуже красива назва.