Читать «Путівник по галактиці для космотуристів» онлайн - страница 30
Дуглас Ноель Адамс
— Так, — луною озвався Форд, — гаплик.
— Ти так нічого й не придумав? Ти казав, що збираєшся щось вчинити? У тебе є план?
— О, так, у мене є план, — зітхнув Форд. Артур очікуюче поглянув на нього.
— Але, на жаль, щоб його здійснити, нам треба було залишитися з того боку цього чортового люка, — він пхнув кришку ногою.
— Це був гарний план?
— Чудовий.
— Розкажи.
— Я не встиг продумати деякі дрібниці. Надто мало часу.
— Ну, …а що ж далі? — запитав Артур.
— Далі? Через кілька секунд ця штука попереду відчиниться, і нас виштовхнуть прямісінько у відкритий космос. Боюсь, що нам не лишиться нічого іншого, як померти від задухи. Щоправда, коли глибоко вдихнути, то можна протриматись зайвих тридцять секунд… — сказав Форд.
Він заклав руки за спину, закинув голову й почав наспівувати стародавній бойовий бетельгейзький гімн. Раптом Форд здався Артурові зовсім чужим.
— Отож, — підсумував Артур, — скоро ми помремо.
— Так, — кивнув Форд, — якщо тільки… Ні! Стривай! — і він кинувся до протилежної стіни, до чогось, що була поза увагою Артура. — Що це за перемикач? — заволав він.
— Що! Де? — вигукнув Артур, озираючись довкола.
— Ні, нічого. Я пожартував, — сказав Форд. — Звичайно, ми помремо.
Він притулився до стіни і продовжував наспівувати з того самого місця, на якому зупинився.
— Знаєш, — сказав Артур, — за подібних обставин, коли я зачинений у шлюзовому відсіці вогонського корабля разом з товаришем з Бетельгейзе і через кілька секунд на мене чекає жахлива смерть у відкритому космосі, то я починаю жалкувати, що в дитинстві не зважав на мамині поради.
— А що ж вона тобі говорила?
— Не знаю. Я ж не слухав.
— А! — зітхнув Форд і заспівав гімн далі.
«Жахливо, — думав Артур, — ні тобі колони Нельсона, ні закусочної «Мак-Дональд», Нічого, крім мене і означення «В ЦІЛОМУ СУМИРНІ». А ще вчора усе йшло як годиться».
Запрацював двигун.
Тихий посвист повітря, що виривалося, перетворився на оглушливе ревіння. У відкритому люці крихітні цвяшки зірок блищали напрочуд яскраво на тлі чорної пустки. Форд і Артур вилетіли геть, як корок із дитячої рушниці.
РОЗДІЛ 8
«Путівник по Галактиці для космотуристів» — справді неперевершена книга. Протягом сотень років вона видавалась і перевидавалась не один раз під різними редакціями. А скільки поколінь мандрівників і дослідників збирали матеріал!
Вступ починається такими словами:
«КОСМОС, — сказано там, — ВЕЛИКИЙ. БЕЗ ЖАРТІВ. ВИ НАВІТЬ НА МИТЬ УЯВИТИ СОБІ НЕ МОЖЕТЕ, ЯКИЙ ВІН НЕЗБАГНЕННО ВЕЛИКИЙ. МОЖЛИВО, ВИ ГАДАЄТЕ, ЩО ВІН НЕ ДОВШИЙ ЗА ДОРОГУ ДО ЗУБНОГО ЛІКАРЯ? ЦЕ — НІЩО У ПОРІВНЯННІ З КОСМОСОМ. ДИВІТЬСЯ»…. І так далі.
Трохи далі стиль більш-менш усталюється, і в довіднику з’являються відомості, справді необхідні. Там сповіщається, наприклад, що населення казково красивої планети Бетзеламін серйозно стурбоване посиленням кумулятивної ерозії грунту. Це — наслідок щорічного відвідування планети понад 10 мільярдами туристів. Тому зовсім не надмірними виявились санітарні норми, за якими кожен, хто не дотримується точної рівноваги між обсягом спожитого й виділеного, підлягає при виїзді примусовій хірургічній операції. Порада: при кожному відвіданні туалету вимагайте квитанцію.