Читать «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» онлайн - страница 21
Володимир Лис
– Серед усіх плачів найжалькіший той, коли серце за проданим тілом плаче.
– Де твоє багацтво, чоловіче? Та ни оглядайся, ще нихто його ни вкрав.
– Жебрак і багач по їдній землі ходять. Тилько жебрак копійку, а багач душу свою жебрає, та нихто ни подає.
– Як нажився – то вже не гонися.
– Той гріш найдорожчий, що потом вельми його чути.
– Чесна хата злагодою багата.
– На дорозі гроші ни валяються, а котрі валяються – то ни ти згубив.
– Їден півсвіту купив, а другий – півсвіту пропив. Чого ж обоє плачуть?
– Що заробев, приніс до хати – то вже назавше і багатий.
Десять порад від Пелагеї
– Кожен день починай з молитви й після «Отченашу» проси Бога на новий день тильки те, що дійсно хотів би, аби сталося – не лукав і не вимагай більшого.
– Почни з того, що ни закінчив учора, і день пробачить ни зроблене і додасть часу, аби зробити намічене.
– Чого не вдалося щось – питай тилько у себе. Нихто ліпше не порадить, ніж твоє щире слово, до себе звернуте.
– Проганяй навіть думки про підлість. Підлість – то хитрий звір, який потім тебе підстереже на життєвій стежці.
– Подавай тим, хто просить. Хто руку тобі за подаянням простягає – вже тим нещасний, навіть як хоче обманути.
– Заздрість, як скалку у нозі ци руці – заженеш, а потім дустати тєжко – гноїть і болить довго. Тому щасливий той, хто не заздрить.
– Радій малому, що трапляється зробити. Воно як зерно, що у велике стебло виростає.
– Не стримуй сльози й сміх. Зі слізьми горе й біда витікає, зі сміхом, як у нас кажуть, тепліше стає.
– Смійся, али не насміхайся, бо людина, що насміхається, з себе сміється.
– Не суди інших, а як судиш, то так суди, як би себе за те судив. Ти не суддя своїм батькам, сусідам і дітям. Вони чинять ни для тебе – для себе.
Бабуся ці життєві правила формулювала ще й коротко:
– Проси тільки те, чого насправді хочеш.
– Починай день тим, що не закінчив учора.
– Питай із себе за свої невдачі.
– Не чини підло, проганяй думки про підлість.
– Подавай тим, хто просить, просять од бідності ци бідної душі.
– Не заздри іншим, бо заздрість – то гнійник для твого тіла й душі.
– Вмій радіти малим удачам – і тоді прийде більша.
– Не стримуй сльози і сміх, печалься й веселій, не приховуй почуттів.
– Не насміхайся над іншими.
– Не суди інших, а як судиш, то так, як би себе судив.
Дрібні поради й випадкові думки
Були в бабусі думки, про які вона казала: «Трапилося щось, з язика й злетіло». І поради, про які мовила: «Та що то за порада? Дрібна, як макове зернятко».
Все ж, гадаю, що «дрібні поради» й «випадкові думки» теж цікаві. Подаю, як пригадувалися мені й іншим:
– У людини життє оборонєють три тини: дитина, хатина й родина.
– Хто ніг перед домою ни витирає, того дома ни всього й приймає.
– Ни пийте в жару вельми холодної води, як би ни хтілося. Як вельми вже хочеться, дрібку цукру або й солі перед на язик покладіте, посмокчіте, а тоді й запийте. Воно й побереже горло.
– Хліб, як кладете верхом донизу, – сердиться.
– Ніж покладеш гострим догори – колись і вріже.
– Нима чистішої комахи, як павук і оса.
– Забігався, внучку? Візьми когось за ручку.