Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 8

Адамс здригнувся.

В блокгаузі, освітленому смолоскипами, панувала мертва тиша. Картярі стояли навколо столу, а всі інші юрмилися біля них. Центром напруженої уваги був старий п'яний індієць Маттотаупа. Він саме підвівся, і, нахилившись трохи вперед усією своєю величезною постаттю, схопив правою рукою гаманець, і під жадібними поглядами учасників гри витягнув два золотих самородки завбільшки з лісовий горіх, і поклав їх на стіл.

— Ось, — хрипко проказав він, — оцим Топ заплатить свій новий борг.

Низенький брудний чоловічок, що вже вкрав одну крупинку, схопив золото, наче хижак здобич, і пожадливо заховав до кишені.

— Граємо далі! — вигукнув він і підсунув до червоношкірого гральні карти.

— Ні, більше не будемо грати! — закричав раптом один з гурту. — Хлопці, браття, отепер ми попиячимо! У червоношкірого є золото, золото — розумієте, хлопці? Він має золото! Він знає, де воно! — горлав чоловік, мов божевільний.

І оскільки всі інші мовчали, до Адамса цілком ясно долинало кожне його слово.

— Червоний Лис, братухо, іди сюди, ти ж тепер багатий! Виходить, правда, що він тобі сказав, де лежить золото. Ти нас не обдурив…

Більше він нічого не встиг сказати, бо Червоний Лис ударом звалив на землю необережного горланя. Знову запала тиша. На якусь мить Адамсові здалося, що він чує позад себе дихання індійця, але це відчуття одразу зникло.

Адамс глянув на Топа. Старий індієць випростався, мов ведмідь перед нападом на ворога. Червоне від сп'яніння обличчя вмить зблідло, а очі застигли у якомусь страшному погляді.

— Червоний Лис, — промовив він, важко дихаючи, — Червоний Лис, ти знаєш мою таємницю… ти…

Він знову замовк, ніби ще не збагнувши усього. Ніхто не вимовив ні слова, всі лише вп'ялися очима в Червоного Лиса. Янкі, здавалося, зберігав крижаний спокій.

— Так, — відповів він, — хіба це для тебе новина, чи ти уже шкодуєш за цим?

Почувши ці слова, старий вождь відразу наче знесилів. Голова його схилилася, очі загорілися божевільним блиском.

— Так, — беззвучно повторив він, — так… отруйна гадино! — скрикнув він раптом і знову випростався. — Ти мене зрадив, зробивши зрадником. Отруїв ти мене своєю чародійною водою! Я виказав тобі таємницю моїх предків… Ти мусиш умерти! Твої очі згаснуть, перш ніж побачать золото…

Маттотаупа високо підняв палицю і хотів кинутися на Червоного Лиса. Але кілька рук схопило індійця і відтягло назад. Біля грудей старого блиснув ніж Червоного Лиса.

— Гарка! — закричав дакота.

Він вигукнув ще якесь слово, що його Адамс не зрозумів. І тоді ніж Червоного Лиса влучив старому в самісіньке серце. Маттотаупа похитнувся; його велика постать обм'якла. Ті, що тримали, пустили індійця, і тіло його глухо вдарилося об землю. Він був мертвий.

Червоний Лис, намагаючись уникнути поглядів Адамса і Гаррі, схилився над убитим. Інші стояли навколо розгублені. Нарешті Бен як хазяїн опам'ятався перший. Він відтягнув мертвого в куток, де перед цим сидів Адамс, і поклав його там. Певно, із страху перед сином він не наважився викинути вбитого з будинку.