Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 5

Поринувши у думи, хлопець і не помітив, як хтось тихенько сів біля нього на лаві. Лише ненароком ковзнув він поглядом по сусідові. Це був молодий індієць. Бен, хазяїн, зиркнув на нового відвідувача, як сокіл на польову мишу, і, підійшовши з келихом бренді, поставив його на лаву біля індійця. Червоношкірий заплатив за горілку, але тільки-но хазяїн відійшов, миттю вихлюпнув її і поставив біля себе порожній келих.

«Побий тебе грім», — здивувався Адамс і крадькома глипнув на молодого індійця. Одразу в око йому впала рукоятка ножа, що стриміла з оздоблених шкірою піхов, причеплених до пояса. Рукоятка була старанно і майстерно вирізьблена у формі пташиної голови. Рушницю, обгорнену шкірою, індієць поставив між колінами. Він не звертав ніякої уваги на Адамса, і хоч його чорні очі були розплющені, ніхто не міг би вгадати, куди він, власне, дивиться. «Чисто тобі їжак, що скрутився клубком! — подумав Адамс. — Самого не видно, лише голки стирчать. Точнісінько отак і червоношкірий увібрав всередину свою душу».

Адамсові незручно було довше витріщатися на індійця, він одвів погляд і тільки, вряди-годи нишком кидав на нього оком. Наближалась північ. Адамс випив ще два келихи горілки, а його сусіда теж заплатив ще за два і знову вилив. Аж ось скрипучі двері розчинились, і нарешті ввійшов той, на кого Адамс чекав уже кілька годин.

Це був великий на зріст, широкоплечий чоловік з рудуватим волоссям. Він одразу ж помітив Адамса, підійшов до нього, і вони привіталися, одночасно вигукнувши: «Ага, і ти тут!» Потім Червоний Лис став перед молодим індійцем.

— Гаррі, — промовив він з удаваною ввічливістю, — я вітаю свого червоношкірого брата!

Якусь мить індієць і Червоний Лис мовчки дивились один на одного, перш ніж молодий червоношкірий відповів на привітання. Адамс, пильно спостерігаючи за цією сценою, помітив зненависть у поглядах, якими вони зміряли один одного. Але це тривало лише коротку мить, і Адамс навіть вирішив, що то йому, певно, так здалося. Індієць відповів на привітання білого також статечно і чемно. З видимим полегшенням Червоний Лис відійшов і сів за першим столом біля своїх знайомих, що грали в карти. Там його зустріли голосними вигуками. Він поплескав по плечу старого сп'янілого індійця: «Топ! Гей! Топ!» Але старий не звернув на нього уваги, він пив і зосереджено дивився в карти. А ті раз по раз випадали на користь низенького бридкого чоловічка, що вже цілий вечір обдурював індійця.