Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 41

Юнак не знав, що його утримувало від цього. Але він ненавидів цю зухвалу брутальну людину, цього янкі з важким підборіддям. Думки його перенеслись на Токай-іхто. Він не міг не визнати, що індієць справив на нього незабутнє враження. Дев'ятнадцятирічним хлопцем залишив Адамс батьківську ферму, а тепер йому пішов двадцять другий рік. Гаррі було двадцять чотири, — підрахував він. У дванадцять років покинув він плем'я дакотів, десять років прожив з батьком у вигнанні і ось уже два роки як повернувся назад до своїх. Тепер він очолює Ведмеже братство у цій безнадійній війні. Незважаючи на всю хоробрість і обачність індійців, їхня поразка неминуча, і в них немає жодного виходу. Вони не вміють зробити ні плуга, ні рушниці: їхню долю вирішено.

Індійців так само, як Адамса, проженуть з рідних земель і примусять оселитись в якій-небудь резервації, де їх муштруватимуть переможці. Світ створений лише для Небагатьох могутніх, інші ж нехай радіють, що можуть якось животіти, аж доки помруть.

Адамс думав і про Токай-іхто, коли він відмовився йти з Червоним Лисом. Він не хотів знову бути спільником убивці Маттотаупи.

«МОЇ ОЧІ БАЧАТЬ БУРИХ БІЗОНІВ…»

З провіантом, боєприпасами і поповненням повернувся Роуч у спалений форт. Того ж самого ранку Тобіас з листами до Відпочиваючого Бізона і Токай-іхто, написаними літерами й ієрогліфами, вирушив у дорогу. Не попрощавшись, залишив він форт. Переїхав брід, пустив свого рябого галопом і скоро зник з очей всього гарнізону.

Мустанг розвідника йшов хутко. Він форкав і пирхав, бо скакати на світанку по росяній прерії було насолодою і для людини, і для тварини. Тільки вітер злегенька погойдував квіти і трави. Маленькі лугові собачки із скавчанням зникали у своїх норах, здалека з цікавістю дивилась на вершника антилопа. Нахилившись вперед, Тобіас припав до свого мустанга. Повід був попущений: за індійським звичаєм, ним користувались лише для того, щоб спиняти тварину, а правили конем, натискуючи на нього стегнами. Час від часу Тобіас пускав коня ступою, щоб дати йому відсапатись. Та й самому вершникові без стремен рись не приносила особливого задоволення.

Опівдні розвідник зробив привал. Навкруги панувала глибока тиша, жоден підозрілий звук не порушував її. Тобіас відкрив сумку з харчами і почав їсти.