Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 298

_{Головне і часом єдине джерело існування індійців, полювання на бізонів, іноді спричинялось до воєн між окремими племенами, чим користувались колонізатори, які тіснили усіх індійців на пустельні землі американського Заходу. Індійці, що займалися землеробством, під натиском хижих колонізаторів також були змушені покинути свої землі, переселитись у західні прерії і там вести кочовий спосіб життя, полюючи на бізонів.}

_{Епоха грюндерства після закінчення громадянської війни 1861–1865 років викликала піднесення промисловості, побудову нових шляхів, більш удосконалених, ніж попередні. З'явилася Тихоокеанська залізниця, збудована коштом акціонерного товариства. На вимогу Тихоокеанського акціонерного товариства уряд змусив індійські племена, що жили поблизу залізниці, покинути обжиті ними землі. Крім того, як постеріг один з персонажів роману Адамс, «уже давненько не видно жодного бізона, бо, мабуть, усіх розігнала Тихоокеанська залізниця».}

_{Промисловий розвиток країни і в тому числі побудування цієї залізниці зачепили своїм економічним впливом також і частину білих землеробів, потомків піонерів. Вони раніше вільно займали собі родючі землі, вирубували ліси, орали степову цілину. Але їхні землі, добре оброблені й придатні для ведення культурного землеробства, конфіскував уряд, передавши їх акціонерному товариству. Трудівники-хлібороби потрапляли в кабальні умови землекористування, бо цілком залежали від цих товариств і змушені були нерідко зовсім залишати оброблену землю, не одержавши матеріальної компенсації. В романі це показано на прикладі недавнього фермера Адамса, доля якого була майже такою ж, як і доля червоношкірого, хоч батько його спершу вважав себе вищим за індійців і цілковито схвалював політику уряду, поки вона не торкнулась його самого. Він заплатив за землю дакотам, але після видання закону «Про поселення» повинен був купувати її ще раз, але вже у держави. Державу ж представляло акціонерне товариство, яке купило землю у держави й тепер перепродувало з надвишкою тим же фермерам, що досі володіли нею. Не маючи змоги заплатити за землю ще раз, Адамс покинув її й пішов шукати іншої роботи.}

_{Лізелотта Вельскопф-Генріх зачепила ту ж тему землі, якій Купер присвятив романи «Чортів палець», «Землемір» і «Червоношкірі». Але вона на прикладі долі Адамса змалювала зовсім іншу сторону справи. Купер обстоював велику земельну власність, а Вельскопф-Генріх пише про фермерів-трудівників, яким несила було змагатись з капіталістами-акулами. Адже останні мали вплив на державну політику в земельній справі. Письменниця доводить свого героя до усвідомлення того факту, що доля його однакова з долею індійдів, хоч він і білий. Тому Адамс у ході оповідання стає другом індійців і їхнього вождя Токай-іхто. Разом з ними він покидав Сполучені Штати Америки, шукаючи щастя в Канаді. Письменниця, правда, не сказала, чи знайде він щастя в Канаді, чи знайдуть його Токай-іхто та інші втікачі з резервації.}