Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 12

Адамс побрів навколо старого почорнілого від негоди блокгауза, який вперше побачив увечері і в якому відтоді розігрались вирішальні для нього події. Несподівано один і мисливців сильно ляснув його по плечі.

— Над чим так замислився, бравий хлопче? Хоч, нам і га сором, ми поки що втратили усяку надію на золото, але знайдеться якась інша зачіпка. Кажуть, сьогодні прибуде сюди військо. Може, ми наймемося до них на службу раурайтерами у гарнізон. Часи тепер небезпечні, і наші блакитні мундири шукають собі підкріплення. Їм потрібні моди, що знають Далекий Захід.

Адамс зневажливо скривив рота.

— Мій любий, краще синиця в жмені, ніж журавель у небі. Мені теж не до душі військова служба, блакитні мундири не що інше, як прокляті хвальки. Але тут не доводиться довго метикувати, бо і так зрозуміло, що лишилися ми ні з чим. Отож кинь лихом об землю і підморгни до сонця!

Адамс мимоволі глянув на залите сонячним сяйвом ранкове небо, що височіло над піщаним степом. Пагориста місцевість була зовсім не родюча, на ній росла лише жорстка низенька травичка. Широка й жовта текла Ніобрара.

Мисливці й шукачі золота зібрались на коротку нараду і обрали ватажками двох чоловіків, що їх Адамс знав так само мало, як і всіх інших. Їхнім першим заходом було поставити на навколишніх горбах варту. Запасу харчів лишилось ще доволі на торговій стоянці, і чоловіки з неабияким апетитом заходилися коло м'яса та горілки. Вони лежали на сонці і час від часу заводили балачки про те та про се.

Нікого вже не турбувало зникнення Бена і Червоного Лиса. Здавалося, всі навіть раділи, що серед них немає головних винуватців убивства. З будинку виволокли труп дакоти. Мисливці кинули його в річку.

Над полудень варта повідомила про наближення війська, на яке тут вже давно чекали. Та Адамс не звернув на те ніякої уваги, аж доки маленький загін не з'явився біля блокгауза. Загоном командував сивий майор на ім'я Сміт. Своїм Тридцяти драгунам і Десяти одягненим у шкіряний одяг раурайтерам він наказав спішитись, а ватажкам мисливців звелів коротко доповісти про ситуацію. Блокгауз оглянули і зайняли, коней поставили у загороді. Згодом мисливці й усі десять раурайтерів зійшлися, щоб викурити люльку.