Читать «Чорний лабіринт. Книга третя» онлайн - страница 21
Василь Сичевський
«Його примусили… Шухевич примусив… Я був при тому…»
«Ти був при всьому, Туре… Багато чого бачили твої очі, а чи ворухнув ти хоч пальцем в ім'я справедливості?»
«Твоя правда, Матвію, не ворухнув…»
«А чому?»
«Жити хотів…»
«А чи можна жити з пекельною мукою в серці?»
«Як бачиш, живу… Відправа в Крем'янецькому лісі була пасткою для тебе, Матвію. Вже був наказ проводу й Бендери про нові засоби боротьби з більшовиками…»
«Я знав про це… Той наказ я встиг отримати на постої… Він і зараз лежить у цинку. Можеш глянути… Візьми почитай…»
«Таємно, таємно, таємно!..» — читав Тур добутий з цинкової коробки папір. «За нових умов складаються нові засоби боротьби з більшовиками… Масовість нашого руху неминуче прискорить його повну ліквідацію… Під впливом більшовицької дійсності менш стійкі елементи, безумовно, в абсолютній більшості перейдуть на бік більшовиків… Вони подвійно небезпечні для нашої подальшої боротьби з більшовизмом: їхній масовий перехід на сторону більшовиків підірве престиж ОУН та УПА, а їхня активна боротьба, до якої вони прилучаться разом з більшовиками проти ОУН та УПА, виключить будь-яку можливість нашої підпільної роботи навіть на західноукраїнських землях. А тому необхідно негайно і якнайбільш таємно в ім'я великої національної справи вищезгадані елементи ОУН та УПА зліквідувати двояким способом: а) висилати більші й менші відділи УПА на бій з більшовиками і створювати ситуації, щоб їх нищили більшовики на постоях і в засідках; б) теренові боївки та інших осіб станичного й підрайонного масштабу надрайонна й районна СБ повинні знищити під виглядом більшовицьких агентів…»
«Як ти думаєш, Туре, прочитавши таке, я не знав, що йду на смерть?»
«То навіщо ж пішов? Навіщо дав заманити себе у пастку?»
«Я вже й так був у пастці. З першого дня, як подався до УПА… Отримавши цей наказ, скажу правду, хотів накласти на себе руки. Але щось чинило спротив, щось кричало в мені, що пустити собі кулю в лоб і дурень може… І тоді я вирішив піти на ту відправу і прилюдно сказати все, що думаю про зраду проводу, про запроданство і криваві злочини наших зверхників!»
