Читать «Чорний лабіринт. Книга третя» онлайн - страница 210
Василь Сичевський
16.3.1953 Л.П. Берія призначив Мешіка міністром внутрішніх справ України. Після падіння Берії 30.6.1953 арештований. Спеціальним судовим засіданням Верховного суду СРСР засуджений 23.12.1953 до страти. Розстріляний.
29 травня 2000 року, розглянувши звернення родичів засуджених Спеціальним Судовим Засіданням Верховного Суду СРСР з проханням про реабілітацію, Військова колегія Верховного Суду РФ винесла Ухвалу № бн-00164/2000, в якій, зокрема, говориться:
«Оцінюючи дії Деканозова, Мешіка і Влодзимирського, Військова колегія прийшла до висновку, що будучи відповідальними посадовими особами в органах держбезпеки і внутрішніх справ держави, вони хоч і виконували розпорядження Берії, Кобулова, Меркулова, але і самі систематично зловживали владою, що виражалося в арешті невинних людей, фальсифікації матеріалів кримінальних справ, застосуванні тортур, тобто вчинили дії при наявності особливо обтяжуючих обставин у вигляді незаконного позбавлення волі і загибелі багатьох громадян. Тому в скоєному Деканозовим, Мешіком, Влодзимирським суд вбачає склад злочину, передбаченого ст. 193 — 17"б» КК РРФСР (в редакції 1926 року). У відповідності зі ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1947 року «Про скасування смертної кари», і з урахуванням перекваліфікації дій названих засуджених на ст. 193 — 17"б» КК РРФСР, кожного з них вважати засудженими до 25 років позбавлення волі.»
38
Ризька автобусна фабрика, РАФ (латиш. Rigas Autobusu Fabrika, RAF) — завод у Латвії з виробництва мікроавтобусів.
У 1953 році завод випустив перші 25 автобусів РАФ-651. Капотний РАФ-651 був копією горьківського автобуса ГАЗ-651, вміщав 25 пасажирів і мав 16 місць для сидіння. ГАЗ-651 — автобус капотного компонування з дерев'яним каркасом кузова, випускався на Горьківському заводі автобусів (ГЗА) з 1949 року.
39
Студинський Кирило Йосипович (1868–1941) — український філолог-славіст, літературознавець, мовознавець, фольклорист, письменник, громадський діяч. Доктор філософії (1894), член ВУАН. Працював у комісії з укладання українського правопису (1928, м. Харків). У 1923–1932 рр. — голова НТШ у Львові. У жовтні 1939 р. був головою Народних зборів Західної України, а в 1940 р. — депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
40
«Я сказав»
