Читать «Чорний лабіринт. Книга третя» онлайн - страница 19
Василь Сичевський
— Оце вскочили, холера… Як когут в окріп…
— А хто там? — запитав, щоб не мовчати, Андрій.
— Та хто ж його знає? Там, друже, сама смерть лежить.
— А може, Буй-Тур… — сказав Андрій, здригаючись од світла, що зненацька вдарило йому в очі. — Може, Буй-Тур знає?
— Не звіть мене більше Буй-Туром, — почувся голос провідника. — Звертайтесь до мене просто «друже провідник» або «друже Тур».
Кружальце світла ковзнуло по підлозі, потім перебігло через коридор і зупинилося на тліні чийогось тіла, а провідник усе говорив, ніби й не бачив тієї страшної роботи, яку зробили черви.
— Буй-Туром я назвався навмисне, щоб збити з пантелику тих, хто занадто цікавився нашим вильотом з Мюнхена. Для вас я Тур, а справжнього Буй-Тура давно нема серед живих…
Запала мовчанка. Зрештою, провідник вимовив стиха:
— Викопайте яму і схороніть небіжчика, — він раптом скреготнув зубами. — Та не кривіться, не чмихайте носом, як гімназистки…
Це стосувалося Шпиня. Той метнувся, приніс лопату. Провідник повісив на дверях свого ліхтарика й мовчки пішов геть. Грицько заходився копати. Упав на коліна й, відвертаючись од мертвяка, довбав землю.
— Ех, не знати, кому ліпше, — видихнув Мара. — Його душа вже, певне, по раю походжає…
Тим часом Тур відкрив цинкову коробку. й вийняв з неї згорнутого вчетверо папірця. Розгорнув, почав читати:
«Дуже таємно. Обіжчик-відозва від 1. ХІ.1944 до всіх членів ОУН, які несвідомо влились у провокаційну більшовицьку НВРО…» Зринули в пам'яті люди, події, встав, як живий, по той бік столу Босота — Матвій Токар. Закалатало в грудях серце. Тур читав далі: «Пункт перший. У світлі нових даних, які має провід ОУН і вождь Бандера, стало відомо, що так звана НВРО була вміло затіяна більшовицькою агентурою, щоб розкласти зсередини націоналістично-революційний фронт ОУН, жертвою чого стали й деякі члени центрального й крайового проводів ОУН та командири УПА на північно-західних землях. Пункт другий. Наказую негайно припинити всіляку роботу по мережі НВРО і приступити до відновлення організаційної мережі ОУН на місцях. Пункт третій. Члени ОУН, провокаційно втягнуті в НВРО, які не виконають цього наказу, надалі вважатимуться більшовицькими агентами і підлягатимуть судові ОУН. За дорученням вождя ОУН Ст. Бандери член центрального проводу ОУН — Павленко. Постій. Листопад, 1944 р.»
Листопад… Який погідний видався він у тому страшному сорок четвертому. Коли Еней зробив свою письмову заяву, він, Тур, був тоді при штабі Шухевича. Прочитавши донесення, Роман зблід, заскреготав зубами й гукнув за двері, щоб негайно покликали Енея.
«Павленко зкурвився… Читай! Уголос читай, най і він знає, яку гадюку ми пригріли…»
«Друже провіднику й головний командире! — Еней читав свого доноса, але тремтів і боявся впустити бодай одне слово. — В часі, коли північні землі були відрізані більшовицьким фронтом від матірного пня — Галичини, тут настало велике зрадництво: зліквідовано нашу ОУН і створено більшовицьке НВРО. Першим здрайцом того кроку є більшовицький агент (бо він в 41-му був під окупацією більшовиків), який, на жаль, ще й досі є членом центрального проводу ОУН, — Павленко, та його права рука в УПА, хлоп Босота».