Читать «Любов, Президент і парадигма космосу» онлайн - страница 133

Здається, про Космос мовлено досить. Тепер президент Америки переходить до справ земних, сказати б — буденних: якесь там чергове падіння акцій на фондовій біржі, непередбачений страйк в металургійній промисловості, невиплата Білим домом заборгованості перед ООН. Хай собі балакає. Дідусеві Реттігану кортить знати думку сина, ну й звісно, шановного капітана 2 рангу (старий за останній місяць таки зумів розібратися в тутешніх званнях!), думку про найважливіше — як тлумачити оті слова господаря Білого Дому? Чи як справжню ворожість щодо України? Чи, може, як натяк про бажання американського лідера прилучитися до космічного клубу?

— Тату, — подає голос молодий художник, — мене більше турбує проблема «Мажестік-12». Невже ти і твої колеги дозволяли собі піратство в Космосі?

— Можеш не переживати. Було дещо. Але я вирішив покласти цьому край. Сьогодні ж я вилітаю до Штатів і доповім президентові про ці справи. Зокрема і про благородну роль українського президента. Адже він прагне тільки співпраці з Білим Домом. І ніякого егоїзму! Україна просто має щастя першою вийти на плазмові запаси Землі.

— Почекай, любий батьку, — протягує до старого дружню руку син. — Очевидно, найближчими днями станеться одна подія… Ми з міс Вірою… Ти мене розумієш, батьку. Звичайно, якщо вона сама і її милі родичі не виявлять спротиву. Найперше мій друг… — Теренс, приклавши до грудей долоню, трохи церемонно вклонився капрангові Сікорі. — Приймете мене в свою родину, містер Сікора?

— Абсолютно — за! — широко усміхнувся капітан 2 рангу. — Аби нам нічого не завадило.

— Маєте якісь справи на вашому бойовому дредноуті «Салюті»?