Читать «Над планетою — «Левіафан»» онлайн - страница 157

— Знаю, комендор Штосгауер, — говорить з підкресленою шанобливістю Ріхтер. — Сьогодні на засіданні правління компанії мені розповіли про ваше рішення здійснити перший підйом «Левіафана».

— Як… на засіданні правління?

— Авжеж, комендор Штосгауер. Мені відкрито всі таємниці великого заміру. Щиро поздоровляю вас!

— Радий довести своє вміння, пане головний конструктор! — хвацько клацнув закаблуками Штосгауер. — Чи не знаєте, коли прибуде пан президент? Обіцяв не пізніше-другої ночі, а вже скоро третя.

— Так, він має скоро бути, — не видаючи своєї тривоги, пробурмотів Ріхтер. Глянув на ручного годинника. Густав Кірхенбом, мабуть, як завжди після засідання, влаштував гучний банкет. Розваживщись досхочу, він приїде на завод перевірити готовність корабля… Ріхтер швидко опанував себе. На його обличчя ліг вираз спокійної рішучості. — Я приїхав за дорученням пана президента.

— Розумію, пане головний конструктор, — підбадьорився Штосгауер. — Ваше нове призначення дає вам повне право бути присутнім при підйомі корабля.

— Прошу не перебивати, комендор Штосгауер! Кожна хвилина на вагу золота. Я хочу востаннє перевірити корабель. Політ небезпечний і далекий. Можуть виникнути всілякі випадковості.

— О, звичайно, пане конструктор!. — зрадів тоді Штосгауер.

— Головний конструктор! — з натиском поправив його Ріхтер.

— Щиро перепрошуюсь, пане головний конструктор!.. Я дуже хвилююсь… Уперше в житті. — Рум'янощоке обличчя комендора з таємничою загадковістю схилилося до Ріхтера. — У мене багато сумнівів.

— Ну!

— Надто небезпечний вантаж, пане головний конструктор.

— Чому це вас тривожить?

Штосгауер глянув скоса на робітників, які розвантажували машину, понизив голос:

— Стратегічні матеріали закріплені не зовсім надійно. При посадці або в разі обстрілу найменша детонація може призвести до катастрофи.

— Маєте слушність, комендор Штосгауер, — сказав Ріхтер тоном співучасника змови. — Які матеріали розміщені в нижньому трюмі?

Голос Ріхтера став шорстким, вимогливим, він наче залізними лещатами стиснув серце льотчика. Штосгауер завагався. Якщо головний конструктор прибув сюди прямо після засідання правління і говорить таким тоном, то, мабуть, має якісь особливі повноваження.

— В сьомому і в дванадцятому відсіках — звичайні ракети. Двісті двадцять п'ять штук. В чотирнадцятому… — Штосгауер мимоволі насторожився, йому сперло віддих — він дійшов до найстрашнішої таємниці.

— Значить, в чотирнадцятому… — підбадьорив його Ріхтер.

— … ядерні ракети!

— Всі?

— Всі дванадцять штук, пане головний конструктор.

— Ага, дванадцять штук, — долає в собі зрадливий дріж Ріхтер, вичікує мить, другу і враз додає повеселілим тоном: — Можете бути цілком спокійні! Такі вантажі не страшні для нашого корабля.

— Ви певні, пане головний конструктор?

— Цілком. Все передбачено і все враховано, комендор. — Ріхтер з показною безтурботністю поляскав Штосгауера по плечу. — Закрийте трюмні отвори. Зараз я з своїми людьми перевірю деякі вузли, а ви залишайтесь тут, зустрінете пана президента. — Він обернувся до своєї машини. — Ерністер, Крейський, Зіберт! Прошу до ліфта!