Читать «Артур і війна двох світів» онлайн - страница 8

— Ну, та як би це сказати… Це не дуже мудра тварина, і порівняння з нею — далеко не лестощі! — вистрілює пояснення.

Барахлюш після коротких роздумів і кидає похмурий погляд у бік сестри.

Та принцесу таким поглядом не залякати. Вона ніколи не лягає спати, доки не вирішить проблему. Хоча заздрити їй нічого: вона сама приймає рішення і сама ж їх виконує.

— Повинен бути вихід! Повинен! Вихід є завжди! — шепотіла вона, рухаючись по колу.

— «А коли немає виходу, значить, нема проблеми»! Стаття двісті друга Великої книги, — відрапортував Барахлюш, дуже задоволений, що йому вдалося хвастонути своїми знаннями.

Селенія враз зупинилася і повернулася до Артура.

— Нам треба скликати раду, знову витягти меч із каменя і знищити цього бісового У, доки він не нашкодив нікому.

— Селеніє, я ладен тебе підтримати! Але ж Жахливий У виріс понад два метри, а ми — двоміліметрові! — резонно нагадав Артур.

— Два метри, два міліметри! Хіба про те мова? — достойно відповіла принцеса. — Хоробрість воїна вимірюється не міліметрами!

— А чим вимірюється дурість? Кількістю подяк, написаних на твоєму надмогильному камені? — відбився Артур, сердитий на своє безсилля. — Цілих два метри! Селеніє! Ти просто не уявляєш, яка це величина! Попри всю твою силу, твій меч видасться йому зубочисткою! Особливо коли він схопить його скрюченими кігтями!

— Якщо ти, мій юний Артуре, гадаєш, що маленький зріст зупинить мене, ти помиляєшся! Я справжня принцеса і захищатиму своє королівство до останньої краплі крові! — відповіла Селенія, охоплена благородним поривом.

— Прибережи свій запал для Великої ради! — як завжди, Барахлюш не втратив можливості вщипнути сестру.

Селенія зміряла його поглядом, потім замислилася, ніби намагалася щось пригадати.

— Ну ж бо, нагадай мені, Барахлюшику, чи давно я тебе збиралася придушити?

Зіскочивши з лавки, Артур енергійно замахав руками:

— Досить! Брейк! Від того, що ми передушимо одне одного, рішення не знайдеться!

— Он воно що! Ну, тоді подумай над своїм планом, месьє Всезнайко! — понервовано вигукнула Селенія; їй дедалі важче було стримувати хвилювання.

Артур підійшов до принцеси і, поклавши їй на плечі руки, примусив сісти.

— Щоб продумати план, треба поміркувати спокійно. Спершу подумати, а потім діяти! — переконано сказав Артур.

І він став посилено терти скроні — ніби хотів прискорити роботу мозку.

— Підсумуємо: У — величезний, ми — маленькі. Очко на його користь. Але він потрапив у світ для себе незнайомий, а я цей світ знаю. І це очко на нашу користь.

— А знаючи У, можна передбачити, що він швиденько збере своє військо і завоює твою країну! — додала Селенія.