Читать «Артур і війна двох світів» онлайн - страница 103
Люк Бессон
Узявши ножика, Барахлюш натис на кнопку диводрюка. Висунувши язика (це ознака особливої старанності), принц обережно устромив диводрюк під шкірку фрукта і почав її диводрючити, тобто помаленьку стягувати з неї дрюколонку, яка врешті-решт знялася непошкодженою. Окремо від серцевини дрюколоонка, та ще наповнена повітрям, схожа на мисочку із тонкої прозорої порцеляни. Барахлюш узяв свого торта і врочисто поклав на дрюкомисочку.
— Шкода, що з нами нема Артура! — зітхнув Барахлюш. — Він би зрештою зрозумів призначення диводрюка!
Селенія промовчала, щоб не думати про сумне. До Артурового повернення десять разів місяць буде уповні. І якщо плакати з туги, то й сліз не стане.
Узявши свій шматок торта, принцеса підвелася.
— За Артура! — промовила вона, і в її голосі вчувалися ностальгійні нотки.
— За Артура! — в один голос промовили Барахлюш та Темрякос, підіймаючи свої шматки торту.
І троє гурманів, всі як один, кинулися набивати роти шоколадом. Незабаром вони перемастилися ним до самих вух, як і Артур…
Маргарита відчинила кухонну шафу і дістала звідти банку для маринованих огірочків. В напівтемряві здалося, що на дні банки залишився ще один корнішон. Одначе на світлі стало видно, що це… Упир. Дивлячись через скло на Жахливого У, Маргарита дивувалася, як у такій мікроскопічній істоті може міститися стільки ненависті.
Упир люто бігав на дні банки. Щоразу, коли його житло так нахабно витягують на світло, він обурюється. Знявши кришку з банки, бабуся зазирнула всередину. Тепер Упир відчув, що значить бути на місці ласощів.
— Не їжте мене! — благав учорашній завойовник.
Маргарита здвигнула плечима.
— Я й не збиралася! Нащо мені завдавати шкоди своєму шлункові?
Після цих слів Упир заспокоївся.
— З якої причини маю честь бачити вас? — уклоняючись, спитав він — аж із шкіри вилазив, щоб продемонструвати свою галантність.
— Сьогодні неділя, — відповіла Маргарита.
— Ну то й що? — здивувався Упир.
— Я обіцяла дещо готувати для вас щонеділі, а я свого слова додержуюся!
Випроставшись, Маргарита двома пальцями взяла шматочок шоколадного торту і кинула його в банку. Не маючи змоги утекти, Жахливий У спостерігав, як з висоти на нього летить велетенський шмат торту — ніби з літака скинули піаніно. Торт улучив йому просто в обличчя, і завойовник увесь, з голови до ніг, вимастився в шоколад. Тепер він схожий на горобця, на якого зверху упав коров'ячий кізяк.
— Смачного! — промовила Маргарита, закриваючи банку.
Вона відчинила шафу, поставила банку з невдахою-повелителем на поличку і зачинила дверцята. Упир знову опинився у темряві, тобто, там, де й повинен бути.
Примітка
1
Марія-Антуанетта — французька королева, якій під час Французької революції 1789–1799 рр. відтяли голову за рішенням суду.