Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 78

Я автоматично підібрався, втягнув що треба, глянув орлом. Рефлективно став у більш-менш стерпній позі, засвідчивши нею увагу з повагою, і запитав:

— Якщо слух мій не обманює мене, якщо мій скривлений розум правильно відобразив премудрі слова наставника, якщо я виродок, нічна ваза і худоба немита, то на хрін мені ваше надвідчуття? Як-небудь обійдуся!

— Виродок, звичайно! Адже ж пропоную тобі справжній дар, найрідкісніший і безцінний! Незважаючи на всю твою кострубатість! З божественним відсотком! Отака ти шиншила невдячна!

— Я турбуюся, все-таки, чи я достойний, чи я зумію…

Гуру знову просвітлів лицем. І продовжив повчати:

— Ти ні на що більше не придатний, ти розхлябаний і безголовий. Але, на жаль, вибирати мені немає з кого. Дурням щастить! Тільки ти, єдиний з усіх нас, народжений для автентичного, класного надвідчуття. Безголовий, дикий і від природи обдарований: ідеальне поєднання властивостей! — зробив він висновок.

Я не смів піти. Піду — і залишуся сам на сам із видіннями. Ні, треба вирішувати це питання. Я сказав, ретельно добираючи слова:

— Вибачте, наставнику, але я не певен, що за десять днів зможу підготуватися до аж настільки радикальної метаморфози.

— Так воно і є. Справді, не зможеш. Але це дрібниці. Головне, щоби нейрон струною бринів, щоб підкірка бубном дзвеніла! Тільки тоді будеш від душі приколюватися, споглядаючи смішне життя і його чарівливі вивихи. Ти так завжди і робиш, і це правильно. Гордуючи мирською суєтністю, виловлюючи суть… я, здається, уже переказував тобі історію пресвітлого Омону, який відловив суть?

— Шпарю напам’ять! «А для чого Бог посадив мене в цю каструлю? — запитував я. — Не знаю, — відказувала баба».

— Цілком правильно. «Омон Ра» — дзеркальце реальності. «Кожен із нас»… гм… гм… «мав там, у холодній чистій синяві, своє маленьке посольство»… А ще почитай «Казку про золоту рибку», — порадив мені цей дивний тип. — Якщо ти і її не зрозумієш, я тебе пристрелю.

— Учителю, все-таки ви не від світу цього, — зауважив я. — Цей твір у нас у початковій школі вивчають! — та він, утративши до мене всякий інтерес, потягнувся до когось іще. Виховна п’ятихвилинка закінчилася.

От-от, ви теж почали відчувати неповторну ауру наших несамовитих чувань. За ніч ти встигаєш відчути себе кретином, генієм, попелом, алмазом, чудотворцем і протоплазмою.

Я, звісно, нічого не зміг. Прийшов і відрапортував: так мовляв і так, всю декаду м’яса не їв і на співпрацівниць не задивлявся, набридло, пішли ви всі туди-то й туди-то, а я піду і нарешті нап’юся. Гуру не заперечував. Він повів мене нагору, до себе у келію, відкриту тільки для втаємничених. Відчинив бар, і… І я довідався про існування альтернативних світів.