Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 79
Владислав Билінський
Хотів би я розуміти математику! Та чаклунська наука, те китайське письмо в кожному знаку приховує світ. Гуру стверджував, що, за наявності природних схильностей, математик зуміє запакувати Всесвіт в одну сторінку формул. Розкривши формули, кожен зможе проникнути всередину Задзеркалля. Це звучало досить дико, але я звик вірити наставнику. Зрештою, його кут зору нічим не підтверджений, він сам попередив мене про це. Мені залишалося тільки слухати та кивати. Наставника, як і долю, не вибирають.
Виявляється, існував десь і математик, який торкнувся таємниці.
— Шевчук Сергій Романович, фізик-теоретик. Займається таймонами. Таймон — квант фізичного часу.
— Змилуйтеся! — почав благати я. — Моя математика відпала від мене ще в школі, коли я додумався вчительку-математичку на побачення запросити. Розумнюща була жінка! А які ноги!
— Я тобі не казав, що ти закінчений дебіл? — поцікавився Вчитель.
— Знаю, знаю! Чув мільйон разів!
— Цього мало. Мало того, що ти дебіл, ти ще й пес псячий, — зробив він карколомний висновок. Мені, ослаблому від утримування, аж смішно стало.
— Я давно забув, як виглядає жінка, необтяжена умовностями!
— Пес блудливий! У викладача не буває ніжок, дійшло?
— Та що ви, — розгублено вимовив я, — це ж зовсім інше. Світле, незабутнє. Вона розповідала про диференціали і жерла морозиво, а я все норовив торкнутися її руки. Я її Русалочкою називав… про себе, звичайно, тому що несміливим був і боявся…
— Русалкою? — недовірливо перепитав гуру.
— Русалочкою. Це — з казки. Були б ви простішим, знали б.
— Русалка — це добре, — невиразно сказав він. — Це ми врахуємо.
— Не варто б її…
— І це ми також врахуємо.
Несподіваними шляхами потрапляють до нього адепти.
Минуло ще ен днів…
Панове! Не переглядайтеся. Для малограмотних поясню: «ен» суть натуральне число… Ну не треба так! Не треба очка мружити, мружики ви мої! Для тих, хто окропом прискає, повідомляю: «суть» — це таке серйозне математичне дієслово. Строга дія зі встановлення відношення еквівалентності або ж квантор існування. А натуральне число — це, в натурі, будь-яка цифра! Зрозуміло, квантори вилибисті? Що ж ти так вилупився, кандидате рукопашних наук? Від чого оченята квадратними стали, філософе задньої підсічки? Тяжкою думкою подавився? Виплюнь каку! Звільни пащеку для моєї оповіді! Вона ще тільки починається.
— Був контакт? — запитав мене гуру, пахкаючи люлькою.
— Контакт є, а пуття немає, — і я коротенько переказав йому свої сни. Невиразною мовою, оминаючи невимовне, старанно приховуючи їхній сексуальний підтекст. Він, одначе, зрозумів. Він розумів мене набагато краще, ніж будь-хто інший, — ніж я, наприклад.
— Незрозуміло, що є припущенням, а що — імплантацією можливостей, — узагальнив він. — Відсутній причинний зв’язок. Заплутаний клубок шляхів, згусток прагнень і табу. Сам винен. Пощо тобі усвідомлені сновидіння, якщо ти ніяк не виявляєш у них себе?
— Страшно мені. Йду і шарахаюся від тіней, як тигр від дресирувальниці.
— А дарма. Відкинь страх. Там має бути Межа, що розділяє світи. Пройди її. Дій за внутрішнім покликом. Будь готовим до всього. Пам’ятай про обережність. Не забувай, звідки вийшов… І тоді все тобі вдасться. Технічно ти готовий, хоча розумово… що ж, доведеться мені побути поруч із тобою. До ранку ти мій гість, якщо не проти?