Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 77

Вчення цзен живе і перемагає

Отже, тренінг. Кульки по скатертині, рамка дугою. І що ж? Десь за місяць замість незворушної мудрості й спокійної сили дістав я, незрозуміло чому, печію і регулярні нічні видіння, вбивчі за яскравістю. Майже щоночі довбали мене могутні та дикі видіння. Заіржавілий автомат — на битому склі. П’яна солдатня. Радар на вітрі. Видіння, в основному, виявлялися сновидіннями, оскільки ночами я переважно сплю. Несподівані картини, абсолютно мені невластиві, вони лякали і були незв’язними (але тільки тому незв’язними, що я не умів впливати на їх прихід), вони гостро вривалися в пам’ять. Звідки взялися вони?

— Звідтуди, де літають блюди! — відповів гуру. — Ще тиждень, — сказав він, — ще днів зо дев’ять, і можна буде пробувати тебе ініціювати. Ось що: займися-но ти локальним над відчуттям. Ти — каже — всіх нас заткнеш за пояс у сфері локального надвідчуття. Судячи з темпів твого просування… Все одно глобального тобі не витягнути, то давай уже відразу в локалі працювати. Станемо активно надвідчувати, виявляти агентів усіляких негарних держав, астральних пришельців та інших нелегалів.

А я дивлюся на нього й печалюся. У наставника — і то дах їде. А ми як? Ми ж слабкі, немудрі. Зовсім довбанемося з чудесами нашими.

Та гуру навіть і на гадці не мав вдаватися в ребуси.

— Саме час зануритися у цей бізнес, — пояснив він. — Здається мені, що такі-ото послуги стануть популярними вже буквально днями. Виникнуть попит, конкуренція. Пора готувати професіоналів. Надвідчуття не повинно потрапити у брудні руки! — зовні він був абсолютно серйозним, але в очах щось мерехтіло, як Кастор і Полукс у туманному морському небі.

— Чи наважуся я, недостойний, запитати, що то за звір такий…

— Наважишся, думаю.

— Ну і?..

— Як би тобі… Припустімо, ти в натовпі, й усі щось говорять, і те «всіхнє» верзіння вливається в тебе; але ось ти націлився на когось одного і чуєш тільки його — бажання, думки, внутрішні знаки, в яких він оселився; більше того, об’єкт твоєї уваги зникає, виїжджає кудись, і ти вже начебто не можеш його чути, а все-таки чуєш, бо зв’язок встановлено, і він працює…

Я був вражений:

— За десять днів? Надвідчуття? Ну це вже ні. Тут у нас ціла купа товаришів і синьйорин із вищою магічною, вони на мене зверху вниз позирають, ось їх і муштруйте. А я слабкий і грішний.

— Мовчи, пацан! — закричав Учитель. — Вір мені! Дурненький, ти й сам не гірший. Око у тебе майже зряче, дихання майже поставлене. Звісно, лотос твій нагадує крик осла, з каналу «даймай» долинають стогони й плачі безневинно утоплених надій, а коли білий журавель розкриває з твоєю допомогою крила, він породжує в уяві сумний образ новобранця, який обробився в шерензі. І морда в тебе вічно неадекватна, — скривився він, — і погляд у тебе харкатий. Не учень переді мною, а розписна нічна ваза! Смірррна! — по-армійському гаркнув гуру. — Підібратися, втягнути анус і дивитися з повагою, потворо!