Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 75

Бачити в ідолі бога — одне, вважати ідола богом — зовсім третє.

Одначе, панове, про що ми все-таки балачку ведемо? Лишімо зорі звіздарям. Браток, ти здатний мене зрозуміти? В’їжджаєш у тему? Коротше: хочеш бути магом, в натурі? Кидай суєту мирську — і босяком до гуру. Наперед змирися, що тепер ти ніщо: болванка, яку ще тільки треба виточити. Чим смиреннішим до нього під’їдеш, тим швидше станеш голеньким первісним нулем і почнеш набувати форми. Бо впряжешся ти з ним віднині й во віки віків. Магія — як одуріння: піддасишся — і не відпустить. І ніколи не збагнеш до кінця, чи то ти нею заправляєш, чи, навпаки, вона тобою і наставником твоїм як хоче крутить. У містичних реаліях з розумінням трохи туго.

Інша річ — третє око. Це вам не містика! Це зсередини, з генів. І з ним до чорта важко. Проблема не в тому, щоби оточуючі на тебе не либилися: з цим нормально, вмію я приховувати від сторонніх якісь там особисті риси. Проблема — не використовувати його. Іноді, знаєте, тягне.

Занадто окасті завжди нещасливі. Як і занадто пам’ятливі. Що не кажи, а пам’ять — просто сміттяр: згрібає всяку погань в одну смердючу купу. Прикриє листям опалим, камінням привалить. На передньому плані — гарнулечки, усмішечки, троянди і мармур. Але не лізь за огорожу! Там черепи та змії. Туди заходять тільки надмірно пам’ятущі. Босоніж по грязюці, по битому склі. На кожному кроці осколки, соромітні купки: можна й зав’язнути! А з зайвим оком, дай йому волю, ще гірше. Контрастний, жахливий світ. Виявляєш на пустирищі кривавий ліс, торкаєшся пелюсток бляшаних квітів, ховаєшся від сліпучих блискавок, які називаються почуттями, і щоки горять від полум’я чиїхось мрій. І понад усім, понад світлим і понад сірим, навколо і всюди — темрява, болото, одуріння і паскудство. І серце починає битися об ребра, гейби то дзвін. До людей — до інших людей! — краще й не наближатися. Спалять і. навіть не помітять. А помітять — не помилують. А якщо й помилують — у спину дротиком метнуть…

Це недуга така. Окова хвороба. Що я здобув? Магічну силу? Прості обряди — бородавки зашептати, серце надірване зацерувати чи капосне дияволеня з голови за хвіст висмикнути — це так, це мона. Тільки на якого такого птаха приплітати до того східну премудрість? Поліські бабуньки дають собі раду з проблемами того штибу якось між іншим, повернувшись з городу, кабанчиків любих нагодувавши. Поворожити на долю? Та перша-ліпша циганка вмить і до непристойних подробиць розповість вам усі її перипетії. Ще й візьме менше. До того ж, схоже, гуру, наставник мій, шахраюватий безсереберник, проникливий махінатор, свідомо змішував усе до купи. Знахарські навички — і прийоми титулованих магів. Ефектні фокуси, придатні для іміджу й тільки для іміджу — і медіативні техніки, непомітні, однак безвідмовні. Те, що корисно знати для заробітку, й те, чим тримається сила. І при цьому не надто переймався цілісністю вчення.