Читать «Апгрейд для Всесвіту» онлайн - страница 74

Щоправда, дехто бачить не те, що є. А те, що є, не подобається їм цілком рішуче. Але вам, панове, така ірраціональність абсолютно чужа. Ви люди реальні, тож ви не бажаєте знати, про що товкмачать ці лопухи. Наприклад, вони стверджують, нібито від враження до осмислення минає рівно одне життя. Щоразу їм доводиться заново народжуватися і вивчати слова нової пісні на старий лад, бо короткий вік людини закінчується посередині приспіву. «Речі мають дві сторони» — ось і все, що ми встигаємо зауважити. Абартурфіргу! — вигукуємо, вражені до остовпіння. Чорт знає що вигукуємо.

Панове! Кожна вимовлена вголос дурниця, навіть якщо вона несе в собі відлуння надії, так і залишатиметься дурницею доти, доки ви не зумієте організувати ці вражаючі звуки в тривіальні, але значущі слова. Ваш особистий внесок у світове мукання оцінить священна небесна корова, і, якщо підфортить, в міру навалить вам щастя. Не приписуйте магічної сили звукам, словам чи жестам! Звуки, слова і жести — підмога. Милиці. Багато абсурдних ритуалів — побутові обряди, ворожба, обговорення системних політик і гидотної правди дня, з’ясування істин шляхом запитань, або, скажімо, домашнє музикування під фоно, настрій і легку закуску — не більш ніж спосіб змусити себе дізнатися свої бажання і втілити свою волю в ритуальних діях, безсенсовність яких підказує: дія може бути будь-якою і відніфігашною, основне — викластися.

Бо ж воля, як писав якийсь німець із чудернацьким прізвищем, суть матерія творяща. Але це і без німців зрозуміло. Це очевидно.

Волевиявлення — не завжди порожня балаканина перед розімлілими дівчатками з хижими червоними кігтями. Воля, добродії мої, мегатонний цокаючий заряд. Нею можна таких діянь наковбасити, що потім і архангелам не розхлебтати. Підручники доведеться переписувати! І після того, скажімо, не дівчатка будуть прикидатися перед вами тихими ангеляточками, наївними щодо інтимності, а навпаки: ви самі, панове, в спідничинах та з накладними віями почнете перед дзеркалами губки фарбувати і задницею крутити… Чим вам не приклад? Цілком вам приклад…

Ну, брательнику, і сміх же в тебе! Таким би сміхом на молодий місяць на кладовищі фільми жахів озвучувати, тільки-от мертвих шкода.

Не вмієш розпорядитися волею — зажени її в ритуал. Є такі практики. Практики — річ небезпечна, але супроти зневіри та нудьги — дуже допомічна. Головне, щоби гуртівник… щоби дядько, який візьме собі на горба наше навчання і виховання, нас не боявся, нами не харчувався і на підсвідомчик наш не тиснув.

Браток, а ти в очі йому поглянь: як він дивиться на нас? З прихованим наміром вималюватися таким-то, а ще більше — таким-то? Або, якщо просто і лагідно, аки агнець на лева рикаючого. Якщо там є миготіння — придивися. У них, у справжніх, в зіницях гуляють золоті іскри. Хоч і не побачиш — а все одно знатимеш! Тигр і око тигра; місяць гострим лезом над східним краєм землі, супроти західного сяйва, морозний жовтневий ранок, золоті дерева під сонцем. Все, що відбиває в тебе правічне світло, здатне тебе зрозуміти, тому що воно і є розумінням — і тигр, і місяць, і піднебесний ліс. Розуміння забавляється золотими іскрами на поверхні моря. Золото втримує колір сонця; бачачи це, люди поклоняються благородному металу; всі наступні гріхи — від того, що кланяєшся дзеркалу, а не ликові, який воно відображає.