Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 49

На екрані Олесь побачив високу загорожу з колод, оповитих колючим дротом. Ця загорожа, здавалося, з шаленою швидкістю линула ближче й ближче до нього, вона щомить збільшувалась. Адже руху «Люцифера» Олесь не відчував зовсім, він ніби стояв на місці, а рухалися навколишні речі.

Ще мить — і «Люцифер» наскочить на загорожу, розіб’ється. Та ні! Рука Сивого Капітана впевнено повернула маленький важіль на пульті. І враз загорожа мов провалилася вниз. То плавно підстрибнув угору сам «Люцифер», пролинувши над загорожею.

— Здається, тобі сподобався цей невеличкий стрибок? — говорив між тим Сивий Капітан. — Чекай, тобі доведеться побачити ще дивніші речі. Мої ракетні двигуни хоч і розсіюють частину енергії, але добре служать мені.

— Але чому ж вони такі безшумні? — запитав Олесь. — Я ніколи не чув, щоб ракети були без вибухів.

— Вибухи є й тут. Проте, це зовсім інші вибухи, які не створюють звукових коливань. Це — електричні вибухи, Олесю. Але пояснити це тобі було б надто складно, принаймні, поки що…

«Люцифер» линув уперед і вперед. Олесь слухав те, що говорив йому Сивий Капітан, і поступово в нього розкривалися очі на все те, що відбувалося навколо. Звісно, все це Олесь уявляв собі лише поверхово. Але крок за кроком перед ним вимальовувалася прекрасна гармонійна система, за якою був побудований чудесний апарат.

Десь всередині міститься серце велетня — складна, невідома людству машина, винайдена Сивим Капітаном. Та машина складає атоми водню і перетворює їх на атоми гелію. Як саме працює та машина, за яким принципом — те знає лише сам Сивий Капітан, і більше ніхто. Але вона працює автоматично — це перше; по-друге, вона спрямовує енергію, що виділяється при складанні атомів, до інших машин.

Частково та енергія витрачається на ракетні двигуни, частково на електромотори, що в разі потреби рухали колеса «Люцифера». Крім того, значна частина енергії йшла на автоматичне обладнання велетня, на його безконечні і незчисленні прилади і пристрої.

Олесь уже давно встиг помітити, що на «Люцифері» людині не доводилося витрачати фізичної сили майже ні на що. Всі механізми працювали автоматично, підкорюючись натисненню маленьких кнопок і рукояток. Ця складна система працювала бездоганно: жодного разу Олесеві не довелося помітити навіть найменшої нечіткості. І всі ці автомати, починаючи з апаратів освіжувати повітря всередині «Люцифера» і кінчаючи безшумними електричними засувами на дверях, — всі вони живилися енергією, здобутою центральною установкою.

Здавалося, та енергія була невичерпна. Її можна було брати скільки завгодно, але залишалося її завжди ще більше, ніж брали. На «Люцифері» було всього два запасні балони з рідким воднем, але цього запасу було досить для впевненої безперебійної праці всіх чисто механізмів велетня на протязі більше року. Цьому важко було повірити, але це було так.