Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 47
Анатоль Франс
— Френко, я беру назад свої слова! Ви цінний працівник і… закрийте все ж таки рот, Френко… І добрий помічник, я кажу. Викличте двох агентів. Ми негайно їдемо на вулицю Сагасти. Цього разу вже не вислизне з наших рук цей Сивий Капітан — Ернан Раміро!..
ВІЙНУ ОГОЛОШЕНО
І знов Олесь сидів у каюті керування «Люцифера», жадібно вдивляючись у рухи Сивого Капітана, який працював з приладами.
Все складалося якнайкраще. Сивий Капітан уважно вислухав доповідь Валенто Клаудо про долю старого приятеля механіка Педро Дорільї. Він поставив кілька коротких запитань Марті, що, хвилюючись, відповіла на них. І тоді Сивий Капітан сказав:
— Поліція помилилася, Валенто. Я ніколи не чув імені Педро Дорільї. Думаю, що й він нічого не знає про мене. А в тому, що він заарештований, винний все ж таки я. Поліція шукає мене і заарештовує всіх, на кого падає хоч найменша підозра. Ось чому твого батька, Марто, визволю я сам.
— Ви?.. — радісно вихопилося в дівчини.
— Так, — ствердив Сивий Капітан. — А ти до того часу залишишся тут, у мене. В нас мало часу. Ми вирушаємо!
«Люцифер» мчав кудись на всю швидкість. Олесь з неприхованим інтересом стежив за всім, що відбувалося в цій чудесній машині. Мабуть, саме обличчя юнака досить красномовно говорило про його зацікавленість, бо Сивий Капітан, поглянувши ненароком на Олеся, ледве помітно посміхнувся і сказав:
— Мені здається, Олесю, що тобі дуже хочеться щось запитати. Я навіть скажу тобі, що саме. Ти хотів би взнати дещо про мій «Люцифер». Я не помилився? Ну, тоді запитуй.
Юнак здригнув. Звідки Сивий Капітан міг знати його найтаємніші думки? Адже Олесь ніколи жодним словом не обмовився про це своє палке бажання. Втім, коли сам Сивий Капітан дозволяє запитувати, то слід не гаяти часу.
— Що рухає «Люцифер»? Що то за сила? Адже це не бензин, я певний. Хіба ж міг би бензин давати таку міць? Та й скільки його було б потрібно…
— Не знаю, чи буде це тобі зрозумілим, Олесю, — повільно відповів Сивий Капітан. — Але я спробую пояснити, хоч певний, що це здасться тобі і складним і… трохи фантастичним. Так само фантастичним, як це здавалося багатьом моїм друзям, коли я лише мріяв збудувати «Люцифер». Чи чув ти щось про внутрішньоатомну енергію?
— Звісно, чув! — радісно ствердив Олесь. Ще б йому не знати про це! Та він навіть колись читав по газетах та журналах про зруйнування атомного ядра, про те, що в такий спосіб можна звільнити велику енергію. Еге, це він чув. — Так ви використовуєте внутрішньоатомну енергію, руйнуючи атоми? — збуджено заговорив юнак. — Тоді я все розумію!
— Стривай, Олесю, — м’яко пролунав голос Сивого Капітана. — Я нічого не говорив тобі про руйнування атомного ядра. Я сказав лише про атомну енергію.
— Та хіба ж це не все одно?
— Ні. Це щось зовсім інше. Та не червоній, це не твоя провина, що про руйнування атомного ядра писалося й пишеться дуже багато, а про інший, зворотний процес, навпаки, майже нічого.
Голова Олеся пішла обертом. Який то зворотний процес? Складання ядра?
