Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 46

Хосе Френка не було. Моеха люто стукнув кулаком по столу:

— Ну, дістане він від мене на горіхи, як тільки повернеться!.. І знов таки, припустимо навіть, що «Люцифер» повернеться до Фонтівероса. Але чи вибухнуть під ним фугасні міни?.. Чорт, як я про це раніше не подумав! Адже він може стояти, не торкаючись землі, висіти в повітрі… Безглузда фантастика, ось що це таке!

— А, Френко, нарешті ви з’явилися! Зараз я вам розповім усе, що думаю про вас, дорогий мій. Ви що ж, гадаєте, що маєте право отак зникати, навіть не повідомивши мене? Скажете, що знов допитували вашого Дорілью, га?..

Хосе Френко, увійшовши до кабінету, однак, не виявляв страху. Він насмілювався навіть посміхатися. Очі його лукаво поглядали на Моеха.

— Та що це таке? — розсердився остаточно детектив. — Майте на увазі, що ваш дурний вигляд починає нестерпно дратувати мене! Закривайте рот, Френко. Навіть коли ви й довідалися щось від вашого Педро Дорільї, це все одно не виправдує вашої довгої відсутності. Ну, що ви можете сказати?

Хосе Френко розвів руками:

— На жаль, пане Моеха, Дорілья — дуже вперта людина. Він не признається ні в чому…

— Я вижену вас з служби, Френко. За весь час не взнати нічого! Бездара!

— Пробачте, пане Моеха, дещо я все ж таки взнав.

— Від Дорільї?

— Ні, з інших джерел. От, прошу, познайомтеся з цим рапортом.

Френко подав папірець. Моеха вихопив його з рук помічника і взявся читати. В донесенні говорилось, що кілька років тому в Електротехнічному інституті працював науковий працівник, інженер Ернан Раміро, якого його товариші по роботі, жартуючи, називали… Сивим Капітаном! Дійшовши до цього місця, Моеха уважно подивився на Френко. Цього разу відкритий рот помічника не роздратував чомусь детектива. Навпаки, Моеха люб’язно сказав:

— Е… закурюйте, Френко. Ось цигарки.

— «Це прозвище виникло тому, що інженер Ернан Раміро працював коло електричних транспортних машин, захоплювався автомобільним спортом, плавав на яхті. Крім того, Ернан Раміро мав велике сиве пасмо немов би з самого дитинства. Звідси й пішло прозвище Сивий Капітан. Переїхавши до іншого міста, я з того часу нічого вже не чув про Ернана Раміро, але маю підстави гадати, що розшукуваний Сивий Капітан і інженер Ернан Раміро — одна й та ж особа».

Моеха знов поглянув на свого помічника. Обличчя його посерйознішало, рука механічно пригладила скуйовджене волосся.

— Це… це дуже важливі відомості, Френко. Треба негайно перевірити, де перебуває тепер цей інженер… Очевидно, це він і є.

Хосе Френко встав з переможним виглядом.

— Вже зроблено, пане Моеха Я не витрачав даремно часу, пане Моеха.

— Ви знайшли адрес Ернана Раміро?

— Так. Ось він.

І Френко голосно прочитав:

«Вулиця Сагасти, номер вісім, третій поверх».

Алонсо Моеха радісно потиснув руку свого незмінного помічника: