Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 45

Він рішуче крутнув головою.

— Щось тут не так, друзі мої! Проте, нам тут цього не розв’язати. Збирайтеся, підемо, поговоримо з тим, хто, на мою думку, може справді вирішити, що нам робити далі з Мартою. Безумовно, тут якась плутанина. Педро ніколи не мав ніяких стосунків з нами, якщо не зважати на те, що ми з ним були особисті приятелі… Знаєте, що я вам скажу?..

Клаудо підозріло озирнувся. Пересвідчившись, що поблизу не було нікого, він закінчив, все ж таки знизивши свій густий голос:

— То, напевно, поліція і жандарми вже збилися з ніг, шукаючи декого. От вони і кидаються всюди, сподіваючись щось винюхати. Навряд чи їм пощастить!

Не будемо говорити, чи мав Валенто Клаудо рацію, висловлюючи таку думку. Але в одному він не помилявся. Надзвичайний уповноважений державної поліції по розшуку і ліквідації «Люцифера» Алонсо Моеха не спав уже третю добу. Використовуючи свої широкі повноваження, він поставив на ноги всю агентуру, всю таємну службу, щоб довідатися щось про особу загадкового Сивого Капітана та про місце, де міг переховуватися його «Люцифер».

Адже ось уже кілька днів жоден з агентів не сповіщав про те, що «Люцифера» десь помічено. Таємничий автомобіль мов щез. Було ясно, що «Люцифер» увесь цей час десь переховується. Але де? В усякому разі, не в Фонтіверосі, бо пости, розставлені навколо лісу на кожному шляху, на кожній стежці великого лісу, не помітили за весь час нічого підозрілого.

Так само не надходило ніяких відомостей і про самого Сивого Капітана. Моеха міг обмірковувати — в який раз! — тільки те, що було йому відомо і раніше. Було з чого нервуватися: адже начальник поліції чекав дій, адже на нього натискував уряд. Навіть сам грізний каудільо не забував про промову Сивого Капітана по радіо.

Детектив нещадно нищив цигарки одну за одною. Він куйовдив волосся. Від акуратного колись проділу не залишилося й сліду. І все це не допомагало. Вже в сотий раз Алонсо Моеха схилявся над картою, що лежала на його столі, і голосно міркував:

— Фугасні міни розставлені вздовж шляхів з півдня і сходу. Так. Їхні запальники встановлено на вагу легкового автомобіля. Значить, вони мусять вибухнути, щойно «Люцифер» проїжджатиме мінованими шляхами. Входи до лісу охороняються заставами, які нікого туди не пропускають, бо на тих мінах можуть злетіти в повітря і автомобілі і звичайні вози селян! В трьох пунктах навколо центральної галявини встановлені замасковані гармати кинджальної дії. Вони пробивають, як масло, навіть панцер танка, а своїм вогнем перекривають цілу галявину й озеро на ній. Крім того, по берегах озера встановлені електричні міни. Досить черговому замаскованому саперові натиснути кнопку контакту, щоб майже ціла галявина злетіла в повітря разом з «Люцифером». Треба тільки, щоб він з’явився. Але ж він чомусь не з’являється…

Раптом нова думка майнула детективові. Він відкинувся на спинку стільця:

— Звісно, відкинути від себе кулі за допомогою якихось електричних удосконалень він може. Хотів би я побачити, як то «Люцифер» відкине від себе вибух фугасної міни! І все ж таки, хто дасть мені гарантію, що Сивий Капітан дійсно повернеться до Фонтівероса? Адже старанний обшук лісу не дав жодних наслідків. Базу не знайдено. Може, вона під землею? А справді, тут є від чого збожеволіти! Де ще той чортів Френко! Завжди він зникне на кілька годин і саме тоді, коли він потрібний мені!