Читать «Бацила карбоната» онлайн - страница 34

— Гаразд! — тупнув він ногою. — Я знаю, що робити. Я не випущу його з лісу. Він буде розстріляний гарматами!

І в той же час він почув збентежені вигуки солдатів:

— Автомобіль рухається!

Так, величезний сіро-зелений «Люцифер» почав повільно рухатися. Автомобіль, здавалося, плив уздовж майданчика. Його великі колеса ледве помітно оберталися. «Люцифер» посувався до краю галявини, туди, де починалась дорога на південь, до моря.

— Не вийде! — вигукнув детектив. Він зрозумів намір Сивого Капітана вислизнути з лісу десь між морем і лісом. — Хай їде!

«Люцифер» наблизився до краю майданчика. Передня його частина зникла за деревами, коли Моеха кинувся до свого автомобіля. Біля нього він побачив Хосе Френко.

— Сідайте зі мною разом, Френко! — на ходу крикнув йому Моеха. — Ми поїдемо навздогін «Люциферові». Цікаво подивитися, як Сивий Капітан примушений буде спинитися перед скелями і кручею!

Автомобіль Моеха рвонувся з місця і помчав, пересікаючи майданчик, навздогін «Люциферові».

Далеко попереду, там, де рідшали дерева і починалися луки, показалися знайомі опуклі обриси «Люцифера». Таємничий автомобіль їхав приблизно з такою самою швидкістю, як і машина Моеха. Проте, ось він зменшив швидкість.

— Шукає вільного проходу! — насмішкувато сказав детектив. — Не вийде!

Так, проходу не залишалось. По обидві сторони широкого шляху був горбкуватий луг, порослий дрібними деревами. По тих горбках, автомобіль їхати не міг. Де-не-де від широкого шляху відходили менші дороги або траплялися перехрестя. Проте, наказ Моеха був виконаний сумлінно: всі вони були перетяті міцним колючим дротом, за ним же стояли пости і застави артилерії.

«Люцифер» ішов тепер значно повільніше. Машина Моеха йшла за ним на відстані всього метрів триста.

Обидва автомобілі наближалися до моря. Шлях повільно знижувався, перед тим як обірватися над кручею. На що розраховував Сивий Капітан? Адже він мусив знати, що далі їхати нема куди. Не кинеться ж він з кручі в море?

«Люцифер» не спинявся. Навпаки, ось він збільшив швидкість. Спідометр на машині Моеха показував сто двадцять кілометрів на годину. З такою швидкістю «Люцифер» мчав до берегових скель. Моеха зціпив зуби: тут було щось таке, чого він не передбачив. Проте, часу для міркувань уже не залишалося. Он берегові скелі. Не зменшуючи швидкості, «Люцифер» мчав прямо на них.

— Він хоче розбитися, щоб не потрапити в наші руки! — вигукнув Френко.

Моеха не встиг відповісти. На тій самій божевільній швидкості «Люцифер» мов стрибнув з кручі і зник за скелями. Моеха почув, як злякано зойкнув його шофер. Впавши з такої кручі, автомобіль мусив розбитися вщент…

Машина Моеха підлетіла до краю, за яким обривався шлях, заскавучавши гальмами, спинилася за кілька метрів від нього. Моеха і Френко вискочили з автомобіля і підбігли до кручі.