Читать «Ляльковий дім» онлайн - страница 59

Ранк. Ну? Чого саме?

Нора. Дуже мені кортить сказати щось, аби його почув Торвальд.

Ранк. То чому ж ви не скажете?

Нора. Не зважуюся, бо це поганий вислів.

Фру Лінне. Поганий?

Ранк. Ну, то й не треба казати його перед Торвальдом. Але перед нами ж можна. То що вам так кортить сказати, аби його почув Торвальд?

Нора. Мені страшенно кортить сказати: хай би його чорти забрали!

Ранк. Ви здуріли!

Фру Лінне. Бог з тобою, Норо!..

Ранк. Кажіть, ось він іде.

Нора (ховає торбинку). Тс-с-с, тс-с-с!

Гельмер із плащем на руці, тримаючи в ній капелюха, виходить зі свого кабінету.

Нора (до нього). Ну, Торвальде, ти спекався його?

Гельмер. Так, він пішов.

Нора. Дозволь познайомити тебе… Це Кристина, вона приїхала до міста.

Гельмер. Кристина?… Вибачте, але я не знаю…

Нора. Фру Лінне, любий, фру Кристина Лінне.

Гельмер. Он як! Мабуть, товаришка моєї дружини з часів дитинства?

Фру Лінне. Так, ми знайомі віддавна.

Нора. І уяви собі, вона приїхала так здалека, щоб поговорити з тобою.

Гельмер. Тобто як?

Фру Лінне. Властиво, не тому…

Нора. Кристина якраз дуже вправна канцеляристка і має велике бажання попрацювати під керівництвом тямущого фахівця, щоб іще більше навчитися…

Гельмер. Вельми розумно, пані.

Нора. І коли вона почула, що ти стаєш директором банку, а про це було написано в газеті, то відразу приїхала сюди. Правда, Торвальде, ти задля мене зробиш щось для Кристини? Так?

Гельмер. Можливо. Ви, здається, вдова?

Фру Лінне. Так.

Гельмер. І маєте досвід праці в канцелярії?

Фру Лінне. Так, чималий.

Гельмер. То, мабуть, я зможу дати вам місце…

Нора (плеще в долоні). А бачиш, а бачиш!

Гельмер. Ви з'явилися саме вчасно, пані…

Фру Лінне. Ох, як мені дякувати вам?…

Гельмер. Нема за що. (Надягає пальто.) Але сьогодні ви вже вибачте мені…

Ранк. Стривай, я також іду. (Приносить із передпокою своє хутро і гріє його біля груби.)

Нора. Не барися, любий.

Гельмер. Я повернуся десь за годину, не пізніше.

Нора. І ти йдеш, Кристино?

Фру Лінне (надягає пальто). Так, тепер я мушу знайти собі кімнату.

Гельмер. То, може, вийдемо разом.

Нора (допомагає фру Лінне). Шкода, що в нас так тісно і ми не можемо…

Фру Лінне. Що ти! Хто ж би подумав про таке! До побачення, люба, і дякую за все.

Нора. Поки що до побачення. Ти ж увечері прийдеш до нас. І ви також, докторе. Що?… Як будете добре почуватися? Будете, тільки тепло вдягніться.

Розмовляючи, всі йдуть до передпокою. Зі сходів чути дитячі голоси.

Нора. Це вони! Це вони!

Біжить і відчиняє вхідні двері.

Заходять нянька Анна-Марія з дітьми.

Заходьте, заходьте! (Нагинається і цілує дітей.) Ох, мої милі сонечка… Глянь на них, Кристино. Правда ж, вони чарівні?

Ранк. Не розводьте балачок на протязі!

Гельмер. Ходімо, фру Лінне, тепер тут нікого не треба, крім матері.

Доктор Ранк, Гельмер і фру Лінне сходять униз.

Нянька з дітьми заходять до кімнати. Нора також заходить і зачиняє за собою двері до передпокою.