Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 53

Мах ще раз показав жінці фотографію: змучене обличчя, замість чепурної командирської гімнастерки — смугаста роба арештанта.

— Отже, ваш чоловік живий. Ми знайшли його в концтаборі. За дезертирство ви теж заслуговуєте суворої кари, але, справді, мені було б прикро дізнатись, що така молода пара загинула. — Фашист зітхнув. — Цікавитесь чому! Скажу про це пізніше. Я хочу вам зберегти життя. Лейтенант Нечипорук вийде на волю цілий і здоровий. І вас ніхто не посміє зачепити. Однак ви маєте зробити невелику послугу.

Полковник не квапився. Він поволі підвівся з-за столу, підійшов до радіоприймача, клацнув клавішею. Золотими рисочками засвітилися на шкалі назви міст. Довго шукав потрібну хвилю. Червона смужка, що бігла по склу, нарешті зупинилась. Кімнату сповнили звуки вальса.

— Відень, — усміхнувся Мах. — Відень танцює. Музика — життя юності, і шкода, коли молодість так передчасно гасне… Отже, майбутнє ваше і вашого чоловіка у ваших-таки руках. Маленька послуга — і щастя, воля повернуться до вас.

Приглушивши звук приймача, полковник підійшов до сейфа і дістав звідти металеву коробочку. Виважив її на долоні й обережно відкрив. У м’якому клубочку вати лежала тоненька скляна трубочка.

— В цій ампулі — смерть, — примружив очі Мах. — Смерть, яка може й повинна врятувати двох: вас і вашого чоловіка.

…Жінка довго відмовлялась, вагалася. Та невдовзі досвідчений провокатор зламав її волю: полонянка дала згоду виконати завдання поліції безпеки.

Через тиждень Шаньо Мах похвалявся своїм успіхом представникові «Зондерштабу-Р» Шлезінгеру.

— Незабаром ви зможете доповісти в Берлін панам Лахузену і Пайчеру, що персона, яка так непокоїть усіх нас, — мертва.

— Невже Морський? — здивувався обер-лейтенант. — Яким чином?

— До певного часу винахідники тримають свої задуми в таємниці. Чи не так, гер обер-лейтенант?

— Ви праві, — підтвердив Шлезінгер. — Але чи надійна у вас людина? Не підведе?

— Бачите, справа ця дуже тонка, і я не можу бути цілком певним. Але сподіваюся на успіх. Виконавець акту — молода красуня. Ця жінка в наших руках: її суджений, що пропав безвісти, при перевірці знайшовся в концтаборі. Він став заложником. Залишається чекати. Може, день, а може, й тиждень…

ЖІНКА З ОТРУТОЮ

Командир разом з комісаром і начальником штабу обмірковував план передислокації підрозділів, які зали. Шили село Каліще: не сьогодні-завтра туди нагрянуть карателі.

До землянки зазирнув радист-шифрувальник Іван Горецький.

— Дозвольте, товаришу підполковник?

— Давай, що там у тебе?

— Розкодував шифрограму, ту, яку недавно принесли з Банської Бистриці.

Морський розгорнув густо списаний олівцем невеличкий аркушик. «Сокіл» повідомляв: «Поліція безпеки послала молоду жінку, красуню, з ампулою ціаністого калію отруїти Морського. Заложником тримають її чоловіка, що потрапив у полон».

— Ще цього нам бракувало! — сказав Морський, передаючи аркушик Григор’єву.