Читать «Поєдинок з абвером» онлайн - страница 2

— Сідай, Раулю, і розповідай про новини, — нехтуючи субординацією, мовив дружнім тоном штандартенфюрер і заходився розтерати кістлявими руками гострі коліна хворих ніг.

Дещо незвична поведінка Пайчера здивувала і насторожила підлеглого. Він поклав на вкритий зеленим сукном стіл теку з паперами.

— Тут оперативні повідомлення за минулу добу.

— Є щось важливе?

— Донесення із Словаччини. Їх одержали пізно вночі й тільки розшифрували. Повідомляють, що там назріває бунт місцевого населення. До повстанців мають приєднатись деякі офіцери словацького війська.

Обер-лейтенант подав шефові кілька аркушів з грифами «Терміново», «Цілком таємно». Той, не кваплячись, вибрав з-поміж акуратно складених на столі олівців добре загостреного і почав підкреслювати в тексті шифровок окремі слова, а то й цілі речення.

Повстання! Тепер, коли «вермахт» зазнавав невдач На фронті, такої реакції з боку населення окупованих країн слід було сподіватися. Та хто за все це відповідатиме насамперед — військове командування, місцеві окупаційні власті, поліція безпеки і СД, абвер чи інші таємні служби, завдання яких — утверджувати й зміцнювати «новий порядок?». «Та як би там не було, — міркував Пайчер, — мене той заколот стосується найменше». Головне, що привертало увагу, — це боротьба розвідок на Східному фронті і в цьому плані заходи довіреного йому підрозділу, спрямовані на підривну роботу в стані противника. Тож на останній шифровці штандартенфюрер написав: «Виявити й ретельно вивчати роботу всіх більшовицьких радіостанцій, які працюють на Словаччину і в самій Словаччині, шукати до них стежок, а також ключів до шифрів». Цей аркуш він повернув Шлезінгеру. Всі інші матеріали переклав до своєї папки і, глянувши на годинник, сказав:

— Ось що, Раулю, впорядкуй донесення з Праги й Братіслави за два останні тижні. Особливу увагу зверни на повідомлення, в яких йдеться про діяльність росіян та їхньої агентури. Безперечно, заколот — справа рук комуністів, що діють у Словаччині. Матеріали занеси мені о п’ятнадцятій годині. Доповідатиму начальникові головного управління імперської безпеки.

— Яволь! Дозвольте йти? — виструнчився Шлезінгер.

Одержавши дозвіл, він крутнувся на каблуках і зник за дверима.

КАРЛ РОЗЕ

Це відбувалося одного з передвоєнних років у Харкові.

…Годинник відстукав дванадцяту, коли Петер вернувся додому, Мати ще не спала. Ніколи раніше не Траплялось, щоб він, не попередивши її, отак довго затримувався.

— Що сталося? — схвильовано запитала мати, помітивши пригнічене Петерове обличчя.

Він мовчки скинув пальто, повісив його на вішак і лише тоді роздратовано запитав:

— Де мій батько? Я більше так не можу. Я мушу знати — хто він! Мені не дають спокою різні припущення. Дехто натякає, наче тато мій утік до Німеччини. Скажи, це правда? Не хочу, щоб його вважали таким, як батька Рауля Болдмана зі своїми брудними зв’язками!