Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 124
Григорій Тьомкін
— Стасе, повірте, він сам ліз… Качку збиту поцупив…
— Хто вам дозволив? — роздільно, майже по складах, промовив Стас.
Бурлака вже впорався з першим замішанням і спробував перехопити ініціативу.
— Та що ви, справді-бо, — удавано образився він. — Що ж мені, по-вашому, дивитися, як моїх качок жере якийсь щур? І потім, він вам може стати в нагоді, візьміть його в лабораторію, самі казали, зразків не вистачає…
— Віддайте рушницю, — тихо зажадав Стас.
Бурлака здивовано вирячив очі.
— Ви при своєму розумі, хлопче? Ви тямите, що кажете?
— Стасе, може, так не треба? — спробував утрутитися Грауфф. — Звісно, Віктор винен, коли ми повернемося, я з ним побалакаю. Обіцяю…
Стас різко обернувся лицем до лікаря.
— Обіцяєте?! Я наслухався ваших обіцянок: «за правилами», «не більше норми», «лише качок»… З мене досить. Ви були штурманом свого часу, Бурлако. Сподіваюся, ще не зовсім забули, що таке дисципліна. Як головний еколог Анторга наказую віддати зброю.
Знехотя, зі скорботно-мученицьким виглядом Бурлака простягнув двостволку.
Стас переламав стволи, переконався, що патронники порожні, і, закинувши рушницю за плече, швидко попрямував у бік табору.
Біля самого намету його наздогнав Грауфф. Удвох вони швидко витиснули з порожнин газ, склали тканину в акуратний прямокутний тючок, упакували рюкзаки. В Бурлаки рюкзак вийшов найбільш об’ємистим, йому довелося запхнути туди і контейнер з убитим звіром. Майже не розмовляючи, сіли попоїсти перед дорогою. На душі у всіх трьох було тяжко.
— Послухайте, друзі, — сказав Грауфф, — невже ми ось так закінчимо наше полювання? Через одного-єдиного звірка…
— Та зрозумійте ви, нарешті, — вибухнув Стас, — що він, може, й справді був один-єдиний. Я ніколи не зустрічав таких, не чув про них. Про цю тварину я нічого — ви чуєте, — ні-чо-го не знаю. Зате знаю, що ніхто не знає, як часто і яким чином анторгські тварини розмножуються. Ми вісімнадцять років на цій планеті, і ніхто ще жодного разу не бачив вагітної самки, і самки взагалі, оскільки у них немає самок і самців, а є однакові стерильні дорослі особини, і ніхто не бачив новонароджених дитинчат, чи пташенят, чи яєць, чи лялечок, а це означає, вони розмножуються дуже рідко, і тому не виключено, що цілий вид може складатися всього з декількох особин, а може лише з однієї, і що, коли саме таку особину ви сьогодні, розважаючись, убили?
Стас перевів подих після своєї тиради, обвів поглядом принишклих мисливців.
— Все, рушили, — скомандував він і взявся за лямку рюкзака.
Якийсь час вони йшли мовчки, тримаючись один від одного на відстані, і лише тріск гілок позаду говорив Стасові, що його «екскурсанти» не відстали.
Злість у ньому вже прохолола, і тепер, відмірюючи крок за кроком по зеленому рідколіссю, Стас розмірковував, як бути далі з Бурлакою. Звісно, писати скаргу в Товариство мисливців він не стане, але налякати його не завадить. А за компанію з ним і Ларго. Щоб раз і назавжди покінчити зі «спецпрогулянками»…
Хід його думок перервав вигук Бурлаки, в якому виразно вчувався змішаний з жахом подив.
— Стасе, Глене! Що це? Мерщій сюди!