Читать «Зоряний єгер» онлайн - страница 126

Товста, увінчана виблискуючою лисиною постать вантажовідправника, що скакала наприсядки по лісу, виглядала вельми комічно і в інший час розважила б Стаса, але зараз він не звернув на маневри Бурлаки жодної уваги, він був приголомшений дикістю й незрозумілістю ситуації.

Тваринний світ Анторга був різноманітний, зустрічалися і крупні тварини, деякі навіть завбільшки з зубра, тому в перші роки освоєння планети колоністи носили зброю, їм приписувалося не віддалятися від зони біозахисту, дотримуватися запобіжних заходів на робочих майданчиках. Проте анторгські звірі поводилися навдивовижу мирно, вони не намагалися нападати на людей, а, навпаки, проявляли до них добродушну цікавість. Наслідки цієї неляканої допитливості часто виявлялися вельми сумними. Не знаючи, чого сподіватися від незнайомих інопланетних тварин, деякі найбільш боязкі колоністи при їх наближенні відкривали вогонь. Були вбиті десятки тварин, і в колонії почали лунати голоси, що обстоювали відміну наказу про носіння зброї. Але адміністрація вимагала від учених гарантій, що людині на Анторзі остерігатися нема кого, і заявляла, що, поки тваринний світ планети достатньо не вивчений, людське життя необхідно охороняти зброєю. Минали роки, тема ця була постійним і вже набридлим предметом обговорень, а звірі продовжували розплачуватися життям за свою допитливість. Нарешті вони зрозуміли, що людина — це небезпека, і відступили углиб лісу.

Тоді деякі колоністи самі стали потихеньку ходити в ліс, не бажаючи відмовлятися від хоча й забороненого, але улюбленого полювання.

Стас, прибувши на Анторг і розібравшись у обстановці, перш за все зажадав, щоб вихід зі зброєю за межі бази обов’язково узгоджувався з директором колонії і головним екологом. Відтак він виступив по телемережі з досить різкою промовою, де заявив, що вважає браконьєрами не лише ті одиниці, що чинять замах на інопланетну фауну, але й ті сотні, що потурають цьому своєю байдужістю. На Стаса Кірсанова образилися, при зустрічах віталися підкреслено сухо.

Через два тижні Стас затримав у лісі двох службовців із шахти. Дозвіл на вихід зі станерами у них був, але в рюкзаку в одного Стас виявив відрубану голову рогатого мурахоїда. Владою головного еколога планети Стас посадив їх під домашній арешт, склав акт про порушення Статуту позаземних колоній, добився, щоб Ларго підписав акт разом з ним, і з першим кораблем вислав браконьєрів на Землю. Кірсанова стали поважати, а злісне браконьєрство начебто припинилося. Стас, щоправда, підозрював, що качок ще коли-не-коли пострілюють. Але качок на Анторзі водилися мільйони, і полювання на них Стас вважав меншим з можливих гріхів і злочинів проти природи.

Ось і довважався, злісно подумав Стас. У загибелі пухнастого звіра з річки він винен анітрохи не менше від Бурлаки.

— Знайшов! — приглушено вигукнув вантажовідправник.

Стас і Грауфф подивилися на нього.

Розчервонілий від збудження, бажання виявити невідомого, куди більш злісного й небезпечного, ніж він, Бурлака, порушника, вантажовідправник стояв рачки біля неглибокого ярка і вказував пальцем на сліди. Це були великі, у формі трилисника відбитки, залишені, видно, якоюсь копитною твариною. Сліди перетинали ярок і йшли на схід.